Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Wysławiajcie Pana: albowiem dobry; albowiem na wieki miłosierdzie jego.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Niech o tem powiedzą ci, których odkupił Pan, jako ich wykupił z ręki nieprzyjacielskiej,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
A zgromadził ich z ziem, od wschodu i od zachodu, od północy i od morza.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Błądzili po puszczy, po pustyni bezdrożnej, miasta dla mieszkania nie znajdując.
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Byli głodnymi i pragnącymi, aż w nich omdlewała dusza ich.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
A gdy wołali do Pana w utrapieniu swojem, z ucisku ich wyrywał ich;
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
I prowadził ich drogą prostą, aby przyszli do miasta, w któremby mieszkali.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Niechajże wysławiają przed Panem miłosierdzie jego, a dziwne sprawy jego przed synami ludzkimi:
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Iż napoił duszę pragnącą, a duszę zgłodniałą napełnił dobrami.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Którzy siedzą w ciemności i w cieniu śmierci, ściśnieni będąc nędzą i żelazem,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Przeto, że byli odpornymi wyrokom Bożym, a radą Najwyższego pogardzili;
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Dla czego poniżył biedą serce ich; upadli, a nie był, ktoby ratował.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
A gdy wołali do Pana w utrapieniu swojem, z ucisków ich wybawiał ich.
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Wywodził ich z ciemności, i z cienia śmierci, a związki ich potargał.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Niechajże wysławiają przed Panem miłosierdzie jego, a dziwne sprawy jego przed synami ludzkimi.
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Przeto, że kruszy bramy miedziane, a zawory żelazne rąbie.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Szaleni dla drogi przewrotności swojej, i dla nieprawości swej utrapieni bywają.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Wszelki pokarm brzydzi sobie dusza ich, aż się przybliżają do bram śmierci.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Gdy wołają do Pana w utrapieniu swojem, z ucisków ich wybawia ich.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Posyła słowo swe, i uzdrawia ich, a wybawia ich z grobu.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Niechajże wysławiają przed Panem miłosierdzie jego, a dziwne sprawy jego przed synami ludzkimi;
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
I ofiarując ofiary chwały, niech opowiadają sprawy jego z wesołem śpiewaniem.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Którzy się pławią na morzu w okrętach, pracujący na wodach wielkich:
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Ci widują sprawy Pańskie, i dziwy jego na głębi.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Jako jedno rzecze, wnet powstanie wiatr gwałtowny, a podnoszą się nawałności morskie.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Wstępują aż ku niebu, i zaś zstępują do przepaści, tak, iż się dusza ich w niebezpieczeństwie rozpływa.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Bywają miotani, a potaczają się jako pijany, a wszystka umiejętność ich niszczeje.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Gdy wołają do Pana w utrapieniu swojem, z ucisków ich wybawia ich.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Obraca burzę w ciszę, tak, że umilkną nawałności ich.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
I weselą się, że ucichło; a tak przywodzi ich do portu pożądanego.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Niechajże wysławiają przed Panem miłosierdzie jego, a dziwne sprawy jego przed synami ludzkimi.
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Niech go wywyższają w zgromadzeniu ludu, a w radzie starców niechaj go chwalą.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Obraca rzeki w pustynię, a potoki wód w suszę;
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Ziemię urodzajną obraca w niepłodną dla złości tych, którzy w niej mieszkają.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Pustynie obraca w jeziora, a ziemię suchą w strumienie wód.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
I osadza w nich głodnych, aby zakładali miasta ku mieszkaniu;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Którzy posiewają pole, a sadzą winnice, i zgromadzają sobie pożytek z urodzaju.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Takci im on błogosławi, że się bardzo rozmnażają, a dobytku ich nie umniejsza.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Ale podczas umniejszeni i poniżeni bywają okrucieństwem, nędzą, i utrapieniem;
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Gdy wylewa wzgardę na książąt, dopuszczając, aby błądzili po puszczy bezdrożnej.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Onci nędznego z utrapienia podnosi, i rozmnaża rodzinę jego jako trzodę.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
To widząc uprzejmi rozweselą się, a wszelka nieprawość zatka usta swe.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Ale któż jest tak mądry, aby to upatrywał, i wyrozumiewał wszystkie litości Pańskie?
