Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Þakkið Drottni, því að hann er góður og miskunn hans varir að eilífu.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Hafi Drottinn frelsað þig, þá segðu frá því! Segðu öðrum frá því að hann hafi frelsað þig frá óvinum þínum.
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
Hann leiddi hina útlægu heim frá ystu endimörkum jarðarinnar.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Þeir ráfuðu heimilislausir um eyðimörkina,
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
hungraðir og þyrstir og að niðurlotum komnir.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
„Drottinn, hjálpaðu okkur!“hrópuðu þeir, og hann svaraði bæn þeirra!
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
Hann leiddi þá í öruggt skjól, til byggilegrar borgar.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Ó, að þetta fólk vildi nú lofa Drottin fyrir miskunn hans og öll hans dásamlegu verk,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
því að hann svalar þyrstri sál og mettar hungraðan gæðum.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Hverjir eru þessir sem sitja í myrkri og skugga dauðans, þjáðir af eymd og volæði?
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Þeir gerðu uppreisn gegn Drottni, fyrirlitu hann, hinn hæsta Guð.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Þess vegna beygði hann þá með mæðu. Þeir hrösuðu og enginn gat hjálpað þeim á fætur.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Þá hrópuðu þeir til Drottins í neyð sinni og hann bjargaði þeim!
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Hann leiddi þá út úr myrkri og skugga dauðans og braut fjötra þeirra.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Þeir skulu lofa Drottin fyrir elsku hans og öll hans miskunnarverk!
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Því að hann mölvaði hlið dýflissunnar og braut sundur rimlana.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Sumir kölluðu yfir sig ógæfu með heimsku sinni.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Loks bauð þeim við öllum mat. Þeir sáu ekkert framundan nema dauðann.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Þá kölluðu þeir til Drottins í neyð sinni og hann bjargaði þeim úr angist þeirra, kom þeim á réttan veg.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Hann sendi út orð sitt og læknaði þá, hreif þá frá dyrum dauðans.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Ó, að menn þessir vildu lofa Drottin fyrir elsku hans og öll hans dásemdarverk!
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
Þeir þakki honum heilshugar og kunngjöri verk hans með gleði.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Og svo eru þeir sem sigla um höfin, kaupmenn sem flytja vörur milli landa.
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Einnig þeir fá að reyna máttarverk Drottins.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Hann kallar á storminn og lætur öldurnar rísa.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Skipin sveiflast til himins og hverfa í öldudali – öllum um borð fellst hugur í neyðinni.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Þeir ramba og skjögra eins og drukknir menn og vita ekki sitt rjúkandi ráð.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Þá hrópa þeir til Drottins í neyð sinni og hann frelsar þá.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Hann kyrrir bæði sjó og vind.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Hvílík blessun að ná höfn og njóta lognsins!
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Ó, að þessir menn vildu þakka Drottni miskunn hans og öll hans dásemdarverk.
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Þeir lofi hann upphátt í söfnuðinum og í áheyrn leiðtoga Ísraels.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Hann þurrkar upp fljótin
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
og gerir land óguðlegra að skorpinni saltsléttu.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
En hann kann líka að breyta auðninni í frjósama og vatnsríka vin.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
Þangað leiðir hann hungraða sem setjast þar að og byggja sér borgir,
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
sá í akra, gróðursetja víngarða og afla afurða.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Þannig blessar hann! Og þeir margfaldast stórum og fénaði þeirra fjölgar.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Sumir missa allt í ofsókn, þjáningu og sorg,
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
því að Guð sendir hrokafullum skömm og lætur tignarmenn ráfa um í rústum,
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
en hann bjargar fátæklingum sem honum treysta, gefur þeim fjölda afkomenda og mikla hagsæld.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Þetta sjá hinir guðhræddu og þeir gleðjast, meðan óguðlegir þegja í skömm.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Þú sem ert vitur, hugleiddu þetta! Hugsaðu um miskunn og kærleika Drottins.
