Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
»Danket dem HERRN, denn er ist freundlich, ja, ewiglich währt seine Gnade«:
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
so sollen die vom HERRN Erlösten sprechen, die er befreit hat aus Drangsal
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
und die er gesammelt aus den Ländern vom Aufgang her und vom Niedergang, vom Norden her und vom Meer.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Sie irrten umher in der Wüste, der Öde, und fanden den Weg nicht zu einer Wohnstatt;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
gequält vom Hunger und vom Durst, wollte ihre Seele in ihnen verschmachten.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Da schrien sie zum HERRN in ihrer Not, und er rettete sie aus ihren Ängsten
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
und leitete sie auf richtigem Wege, daß sie kamen zu einer bewohnten Ortschaft: –
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
die mögen danken dem HERRN für seine Güte und für seine Wundertaten an den Menschenkindern,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
daß er die lechzende Seele gesättigt und die hungernde Seele gefüllt hat mit Labung.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Die da saßen in Finsternis und Todesnacht, gefangen in Elend und Eisenbanden –
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
denn sie hatten Gottes Geboten getrotzt und den Ratschluß des Höchsten verachtet,
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
so daß er ihren Sinn durch Leiden beugte, daß sie niedersanken und keinen Helfer hatten –;
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
da schrien sie zum HERRN in ihrer Not, und er rettete sie aus ihren Ängsten;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
er führte sie heraus aus Finsternis und Todesnacht und zersprengte ihre Fesseln: –
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
die mögen danken dem HERRN für seine Güte und für seine Wundertaten an den Menschenkindern,
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
daß er eherne Türen zerbrochen und eiserne Riegel zerschlagen.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Die da krank waren infolge ihres Sündenlebens und wegen ihrer Verfehlungen leiden mußten –
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
vor jeglicher Speise hatten sie Widerwillen, so daß sie den Pforten des Todes nahe waren –;
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
da schrien sie zum HERRN in ihrer Not, und er rettete sie aus ihren Ängsten;
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
er sandte sein Wort, sie gesund zu machen, und ließ sie aus ihren Gruben entrinnen: –
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
die mögen danken dem HERRN für seine Güte und für seine Wundertaten an den Menschenkindern;
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
sie mögen Opfer des Dankes bringen und seine Taten mit Jubel verkünden!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Die aufs Meer gefahren waren in Schiffen, auf weiten Fluten Handelsgeschäfte trieben,
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
die haben das Walten des HERRN geschaut und seine Wundertaten auf hoher See.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Denn er gebot und ließ einen Sturm entstehn, der hoch die Wogen des Meeres türmte:
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
sie stiegen empor zum Himmel und fuhren hinab in die Tiefen, so daß ihr Herz vor Angst verzagte;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
sie wurden schwindlig und schwankten wie Trunkne, und mit all ihrer Weisheit war’s zu Ende: –
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
da schrien sie zum HERRN in ihrer Not, und er befreite sie aus ihren Ängsten;
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
er stillte das Ungewitter zum Säuseln, und das Toben der Wogen verstummte;
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
da wurden sie froh, daß es still geworden, und er führte sie zum ersehnten Hafen: –
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
die mögen danken dem HERRN für seine Güte und für seine Wundertaten an den Menschenkindern;
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
sie mögen ihn erheben in der Volksgemeinde und im Kreise der Alten ihn preisen!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Er wandelte Ströme zur Wüste und Wasserquellen zu dürrem Land,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
fruchtbares Erdreich zu salziger Steppe wegen der Bosheit seiner Bewohner.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Wiederum machte er wüstes Land zum Wasserteich und dürres Gebiet zu Wasserquellen
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
und ließ dort Hungrige seßhaft werden, so daß sie eine Stadt zum Wohnsitz bauten
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
und Felder besäten und Weinberge pflanzten, die reichen Ertrag an Früchten brachten;
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
und er segnete sie, daß sie stark sich mehrten, und ließ ihres Viehs nicht wenig sein.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Dann aber nahmen sie ab und wurden gebeugt durch den Druck des Unglücks und Kummers;
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
»über Edle goß er Verachtung aus und ließ sie irren in pfadloser Öde«.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Den Armen aber hob er empor aus dem Elend und machte seine Geschlechter wie Kleinviehherden.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
»Die Gerechten sehen’s und freuen sich, alle Bosheit aber muß schließen ihren Mund«.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Wer ist weise? Der beachte dies und lerne die Gnadenerweise des HERRN verstehn!
