Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
"Rendez hommage à l’Eternel, car il est bon, car sa grâce dure à jamais!"
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Qu’ils parlent ainsi, ceux que l’Eternel a délivrés, qu’il a délivrés de la main de l’oppresseur,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
qu’il a rassemblés de tous les pays, de l’Orient et du couchant, du Nord et de la mer.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Ils erraient dans le désert, par des chemins désolés, sans trouver de ville habitée.
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Eprouvés par la faim et la soif, ils sentaient leur âme défaillir en eux.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Mais ils crièrent vers l’Eternel dans leur détresse: il les sauva de leurs angoisses.
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
Il les guida par une route toute droite pour les amener dans une ville habitée.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Qu’ils rendent grâce à l’Eternel pour sa bonté, pour ses miracles en faveur des hommes!
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Car il rassasia l’âme exténuée, et remplit de délices l’âme affamée.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Il en est qui demeuraient dans les ténèbres et les ombres de la mort, enchaînés dans la misère et des liens de fer;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
parce qu’ils s’étaient insurgés contre les paroles de Dieu, et avaient méprisé les desseins du Très-Haut.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Il avait accablé leur cœur de maux; ils avaient trébuché, sans personne pour les secourir.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Mais ils crièrent vers l’Eternel dans leur détresse: il les sauva de leurs angoisses.
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Il les retira des ténèbres, des ombres de la mort, et rompit leurs liens.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Qu’ils rendent grâce à l’Eternel pour sa bonté, pour ses miracles en faveur des hommes!
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Car il a brisé des portes d’airain, abattu des verrous de fer.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
D’Autres se montrèrent insensés par leur conduite criminelle, et furent accablés sous le poids de leurs fautes.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Leur âme éprouvait du dégoût pour toute nourriture; ils étaient arrivés jusqu’aux portes de la mort.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Mais ils crièrent vers l’Eternel dans leur détresse: il les sauva de leurs angoisses.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Il envoya sa parole pour les guérir, et les faire échapper de leurs tombeaux.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Qu’ils rendent grâce à l’Eternel pour sa bonté, pour ses miracles en faveur des hommes!
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
Qu’ils immolent des sacrifices de reconnaissance et racontent ses œuvres dans des chants joyeux!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
D’Autres voguaient sur la mer dans des navires, faisaient leur besogne dans l’immensité des eaux;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Ils voyaient, ceux-là, les œuvres de l’Eternel, ses merveilles dans les profondeurs de l’océan.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Il parlait, et faisait souffler un vent de tempête qui soulève les vagues.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Ils montaient jusqu’au ciel, descendaient dans les abîmes; leur âme se fondait dans la souffrance.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Ils dansaient, ils titubaient comme l’homme ivre; toute leur sagesse était réduite à néant.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Mais ils crièrent vers l’Eternel dans leur détresse: il les sauva de leurs angoisses.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Il transforma l’ouragan en une brise légère, et les vagues apaisèrent leur fureur.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Ce fut une joie pour eux de voir renaître le calme; Dieu les conduisit au terme désiré de leur voyage.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Qu’ils rendent grâce à l’Eternel pour sa bonté, pour ses miracles en faveur des hommes!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Qu’ils l’exaltent dans l’assemblée du peuple, proclament ses louanges dans le conseil des anciens!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Il changea les fleuves en désert, en une terre altérée les sources jaillissantes,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
un sol plantureux en une plage de sel, à cause de la méchanceté de ses habitants.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Il changea le désert en un pays de lacs, en sources jaillissantes une terre desséchée.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
Là il établit des gens éprouvés par la faim, pour y fonder une ville populeuse.
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Ils ensemencent des champs, plantent des vignes, qui portent d’abondantes récoltes.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Il les bénit, ils se multiplient prodigieusement, et il ne laisse pas s’amoindrir leur bétail.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
D’Autres, au contraire, sont décimés, et fléchissent sous l’étreinte du malheur et du chagrin.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Il répand le mépris sur les nobles, les égare dans un chaos sans issue;
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
tandis qu’il relève le malheureux de sa misère et rend les familles nombreuses comme des troupeaux.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Les justes le voient et se réjouissent, et toute méchanceté tient la bouche close.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Quiconque est sage doit observer ces faits et se pénétrer des grâces de l’Eternel.
