Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
O give thanks to the LORD, for he is good: for his mercy endures for ever.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Let the redeemed of the LORD say so, whom he has redeemed from the hand of the enemy;
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
And gathered them out of the lands, from the east, and from the west, from the north, and from the south.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
They wandered in the wilderness in a solitary way; they found no city to dwell in.
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Hungry and thirsty, their soul fainted in them.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Then they cried to the LORD in their trouble, and he delivered them out of their distresses.
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
And he led them forth by the right way, that they might go to a city of habitation.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Oh that men would praise the LORD for his goodness, and for his wonderful works to the children of men!
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
For he satisfies the longing soul, and fills the hungry soul with goodness.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Such as sit in darkness and in the shadow of death, being bound in affliction and iron;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Because they rebelled against the words of God, and scorned the counsel of the most High:
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Therefore he brought down their heart with labor; they fell down, and there was none to help.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Then they cried to the LORD in their trouble, and he saved them out of their distresses.
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
He brought them out of darkness and the shadow of death, and broke their bands in sunder.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Oh that men would praise the LORD for his goodness, and for his wonderful works to the children of men!
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
For he has broken the gates of brass, and cut the bars of iron in sunder.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Fools because of their transgression, and because of their iniquities, are afflicted.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Their soul abhors all manner of meat; and they draw near to the gates of death.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Then they cry to the LORD in their trouble, and he saves them out of their distresses.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
He sent his word, and healed them, and delivered them from their destructions.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Oh that men would praise the LORD for his goodness, and for his wonderful works to the children of men!
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
And let them sacrifice the sacrifices of thanksgiving, and declare his works with rejoicing.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
They that go down to the sea in ships, that do business in great waters;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
These see the works of the LORD, and his wonders in the deep.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
For he commands, and raises the stormy wind, which lifts up the waves thereof.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
They mount up to the heaven, they go down again to the depths: their soul is melted because of trouble.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
They reel to and fro, and stagger like a drunken man, and are at their wit’s end.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Then they cry to the LORD in their trouble, and he brings them out of their distresses.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
He makes the storm a calm, so that the waves thereof are still.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Then are they glad because they be quiet; so he brings them to their desired haven.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Oh that men would praise the LORD for his goodness, and for his wonderful works to the children of men!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Let them exalt him also in the congregation of the people, and praise him in the assembly of the elders.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
He turns rivers into a wilderness, and the springs into dry ground;
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
A fruitful land into barrenness, for the wickedness of them that dwell therein.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
He turns the wilderness into a standing water, and dry ground into springs.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
And there he makes the hungry to dwell, that they may prepare a city for habitation;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
And sow the fields, and plant vineyards, which may yield fruits of increase.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
He blesses them also, so that they are multiplied greatly; and suffers not their cattle to decrease.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Again, they are diminished and brought low through oppression, affliction, and sorrow.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
He pours contempt on princes, and causes them to wander in the wilderness, where there is no way.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Yet sets he the poor on high from affliction, and makes him families like a flock.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
The righteous shall see it, and rejoice: and all iniquity shall stop her mouth.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Whoever is wise, and will observe these things, even they shall understand the loving kindness of the LORD.
