Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Looft den HEERE, want Hij is goed; want Zijn goedertierenheid is in der eeuwigheid.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Dat zulks de bevrijden des HEEREN zeggen, die Hij van de hand der wederpartijders bevrijd heeft.
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
En Hij die uit de landen verzameld heeft, van het oosten en van het westen, van het noorden en van de zee.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Die in de woestijn dwaalden, in een weg der wildernis, die geen stad ter woning vonden;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Zij waren hongerig, ook dorstig; hun ziel was in hen overstelpt.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Doch roepende tot den HEERE in de benauwdheid, die zij hadden, heeft Hij hen gered uit hun angsten;
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
En Hij leidde hen op een rechten weg, om te gaan tot een stad ter woning.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat hen voor den HEERE Zijn goedertierenheid loven, en Zijn wonderwerken voor de kinderen der mensen;
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Want Hij heeft de dorstige ziel verzadigd, en de hongerige ziel met goed vervuld;
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Die in duisternis en de schaduw des doods zaten, gebonden met verdrukking en ijzer;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Omdat zij wederspannig waren geweest tegen Gods geboden, en den raad des Allerhoogsten onwaardiglijk verworpen hadden.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Waarom Hij hun het hart door zwarigheid vernederd heeft; zij zijn gestruikeld, en er was geen helper.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Doch roepende tot den HEERE in de benauwdheid, die zij hadden, verloste Hij hen uit hun angsten.
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Hij voerde hen uit de duisternis en de schaduw des doods, en Hij brak hun banden.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat hen voor den HEERE Zijn goedertierenheid loven, en Zijn wonderwerken voor de kinderen der mensen;
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Want Hij heeft de koperen deuren gebroken, en de ijzeren grendelen in stukken gehouwen.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
De zotten worden om den weg hunner overtreding, en om hun ongerechtigheden geplaagd;
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Hun ziel gruwelde van alle spijze, en zij waren tot aan de poorten des doods gekomen.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Doch roepende tot den HEERE in de benauwdheid, die zij hadden, verloste Hij hen uit hun angsten.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Hij zond Zijn woord uit, en heelde hen, en rukte hen uit hun kuilen.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat hen voor den HEERE Zijn goedertierenheid loven, en Zijn wonderwerken voor de kinderen der mensen.
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
En dat zij lofofferen offeren, en met gejuich Zijn werken vertellen.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Die met schepen ter zee afvaren, handel doende op grote wateren;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Die zien de werken des HEEREN, en Zijn wonderwerken in de diepte.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Als Hij spreekt, zo doet Hij een stormwind opstaan, die haar golven omhoog verheft.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Zij rijzen op naar den hemel; zij dalen neder tot in de afgronden; hun ziel versmelt van angst.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Zij dansen en waggelen als een dronken man, en al hun wijsheid wordt verslonden.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Doch roepende tot den HEERE in de benauwdheid, die zij hadden, zo voerde Hij hen uit hun angsten.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Hij doet den storm stilstaan, zodat hun golven stilzwijgen.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Dan zijn zij verblijd, omdat zij gestild zijn, en dat Hij hen tot de haven hunner begeerte geleid heeft.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Laat hen voor den HEERE Zijn goedertierenheid loven, en Zijn wonderwerken voor de kinderen der mensen;
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
En Hem verhogen in de gemeente des volks, en in het gestoelte der oudsten Hem roemen.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Hij stelt de rivieren tot een woestijn, en watertochten tot dorstig land.
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Het vruchtbaar land tot zouten grond, om de boosheid dergenen, die daarin wonen.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Hij stelt de woestijn tot een waterpoel, en het dorre land tot watertochten.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
En Hij doet de hongerigen aldaar wonen, en zij stichten een stad ter woning;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
En bezaaien akkers, en planten wijngaarden, die inkomende vrucht voortbrengen.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
En Hij zegent hen, zodat zij zeer vermenigvuldigen, en hun vee vermindert Hij niet.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Daarna verminderen zij, en komen ten onder, door verdrukking, kwaad en droefenis.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Hij stort verachting uit over de prinsen, en doet hen dwalen in het woeste, waar geen weg is.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Maar Hij brengt den nooddruftige uit de verdrukking in een hoog vertrek, en maakt de huisgezinnen als kudden.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
De oprechten zien het, en zijn verblijd, maar alle ongerechtigheid stopt haar mond.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Wie is wijs? Die neme deze dingen waar; en dat zij verstandelijk letten op de goedertierenheden des HEEREN.
