Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Brengt Jahweh dank, want Hij is goed, En zijn genade duurt eeuwig!
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Zo moeten getuigen, die door Jahweh verlost zijn, En door Hem uit de nood zijn gered;
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
Die Hij van alle kant hierheen heeft gebracht, Van oost en west, van noord en zuid.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Sommigen doolden in woestijn en wildernis rond, Zonder de weg naar hun woonplaats te vinden;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Ze leden honger en dorst, En hun leven verkwijnde.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Maar ze riepen Jahweh aan in hun nood, En Hij verloste hen van hun angsten:
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
Hij bracht ze weer op de veilige weg, Zodat ze hun woonplaats bereikten.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat ze Jahweh voor zijn goedheid dan danken, En voor zijn wonderen voor de kinderen der mensen:
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Want den dorstige heeft Hij gelaafd, Den hongerige heeft Hij verzadigd!
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Anderen zaten in duister en donker, In ellende en boeien gekluisterd;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Want ze hadden zich tegen Gods geboden verzet, En de vermaning van den Allerhoogste veracht;
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Zo was door rampspoed de moed hun ontzonken, En reddeloos stortten ze neer.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Maar ze riepen Jahweh aan in hun nood, En Hij verloste hen van hun angsten:
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Hij haalde ze uit het duister en donker, En verbrak hun boeien.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat ze Jahweh voor zijn goedheid dan danken, En voor zijn wonderen voor de kinderen der mensen:
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Want metalen poorten heeft Hij verbrijzeld, Ijzeren grendels in stukken geslagen!
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Anderen werden ziek door hun zondige wandel, Hadden smarten te lijden om hun schuld;
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Alle voedsel begon hun te walgen, En ze stonden al dicht bij de poorten des doods.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Maar ze riepen Jahweh aan in hun nood, En Hij verloste hen van hun angsten.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Hij sprak: en ze werden genezen, En Hij ontrukte hen weer aan het graf.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Laat ze Jahweh voor zijn goedheid dan danken, En voor zijn wonderen voor de kinderen der mensen:
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
Laat ze dankoffers brengen, En jubelend zijn werken vermelden!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Anderen staken op schepen in zee, Om handel te drijven op de onmetelijke wateren.
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Ook zij hebben Jahweh’s werken aanschouwd, In de kolken zijn wonderen.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Hij sprak: en er stak een stormwind op, Die zwiepte de golven omhoog;
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Ze vlogen op naar de hemel, ploften neer in de diepten, En vergingen van angst;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Ze rolden en tuimelden, als waren ze dronken, En al hun zeemanschap was tevergeefs.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Maar ze riepen Jahweh aan in hun nood, En Hij verloste hen van hun angsten:
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Hij bedaarde de storm tot een bries, En de golven legden zich neer;
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Wat waren ze blij, toen het kalm was geworden, En Hij hen naar de verbeide haven geleidde!
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Laat ze Jahweh voor zijn goedheid dan danken, En voor zijn wonderen voor de kinderen der mensen:
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Hem in de volksgemeente roemen, Hem in de raad der oudsten prijzen!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Rivieren maakt Hij tot steppe, Waterbronnen tot dorstige grond;
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Vruchtbaar land tot zilte bodem, Om de boosheid van zijn bewoners.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Maar van de steppe maakt Hij een vijver, Waterbronnen van het dorre land;
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
Daar zet Hij de hongerigen neer, Om er zich een woonplaats te stichten.
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Ze bezaaien hun akkers, beplanten hun gaarden, En oogsten hun vruchten.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Hij zegent hen: ze worden zeer talrijk, En Hij vermeerdert hun vee.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
En nemen ze af in getal, en gaan ze ten onder Door verdrukking, ellende en jammer:
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Dan geeft Hij de tyrannen prijs aan de schande, En laat ze door de wildernis dolen.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Maar den arme heft Hij uit de ellende weer op, En maakt zijn geslacht weer talrijk als kudden:
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
De vromen zien het, en juichen; Maar wat boos is, zwijgt stil.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Wie wijs is, neemt het ter harte, En beseft de goedheid van Jahweh!
