Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Halleluja! Lov Herren, thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig!
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Så skal HERRENs genløste sige, de, han løste af Fjendens Hånd
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
og samlede ind fra Landene, fra Øst og Vest, fra Nord og fra Havet.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
I den øde Ørk for de vild, fandt ikke Vej til beboet By,
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
de led både Sult og Tørst, deres Sjæl var ved at vansmægte;
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
men de råbte til HERREN i Nøden, han frelste dem at deres Trængsler
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
og førte dem ad rette Vej, så de kom til beboet By.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn.
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Thi han mættede den vansmægtende Sjæl og fyldte den sultne med godt.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
De sad i Mulm og Mørke, bundne i pine og Jern,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
fordi de havde stået Guds Ord imod og ringeagtet den Højestes Råd.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Deres Hjerte var knuget af Kummer, de faldt, der var ingen, som hjalp;
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
men de råbte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
førte dem ud af Mørket og Mulmet og sønderrev deres Bånd.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn.
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Thi han sprængte Døre af Kobber og sønderslog Slåer af Jern.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
De sygnede hen for Synd og led for Brødes Skyld,
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
de væmmedes ved al Slags Mad, de kom Dødens Porte nær
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
men de råbte til Herren i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
sendte sit Ord og lægede dem og frelste deres Liv fra Graven.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
og ofre Lovprisningsofre og med Jubel forkynnde hans Gerninger.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
De for ud på Havet i Skibe, drev Handel på vældige Vande,
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
blev Vidne til HERRENs Gerninger, hans Underværker i Dybet;
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
han bød, og et Stormvejr rejste sig, Bølgerne tårnedes op;
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
mod Himlen steg de, i Dybet sank de, i Ulykken svandt deres Mod;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
de tumled og raved som drukne, borte var al deres Visdom;
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
men de råbte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
skiftede Stormen til Stille, så Havets Bølger tav;
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
og glade blev de, fordi det stilned; han førte dem til Havnen, de søgte.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn,
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
ophøje ham i Folkets Forsamling og prise ham i de Ældstes Kreds!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Floder gør han til Ørken og Kilder til øde Land,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
til Saltsteppe frugtbart Land for Ondskabens Skyld hos dem, som - bor der.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Ørken gør han til Vanddrag, det tørre Land til Kilder;
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
der lader han sultne bo, så de grunder en By at bo i,
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
tilsår Marker og planter Vin og høster Afgrødens Frugt.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Han velsigner dem, de bliver mange, han lader det ikke skorte på Kvæg.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
De bliver få og segner under Modgangs og Kummers Tryk,
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
han udøser Hån over Fyrster og lader dem rave i vejløst Øde.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Men han løfter den fattige op af hans Nød og gør deres Slægter som Hjorde;
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
de oprigtige ser det og glædes, men al Ondskab lukker sin Mund.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Hvo som er viis, han mærke sig det og lægge sig HERRENs Nåde på Sinde!
