Псалми 106
1 Алілу́я!
Һәмдусана! Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтиңлар! Чүнки У меһривандур, әбәдийдур Униң меһир-муһәббити.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Пәрвәрдигарниң қудрәтлик қилғанлирини ким сөзләп берәләйду? Униң бар шан-шөһритини ким җакалап берәләйду?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Бәхитликтур адаләтни тутқан, Дайим һәққанийлиқни жүргүзгән киши!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Хәлқиңгә болған һиммитиң билән мени әслигәйсән, и Пәрвәрдигар; Ниҗатлиғиң билән йенимға келип хәвәр алғин!
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Шуниң билән, Сән таллиғанлириңниң бәрикитини көрәй, Өз елиңниң шатлиғи билән шат болай, Өз мирасиң [болған хәлқиң] билән пәхирлинип, яйрап жүрәй!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Биз ата-бовилиримиз қатарида гуна өткүздуқ, Қәбиһлик қилдуқ, яманлиқ әйлидуқ.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Мисирда турған ата-бовилиримиз мөҗизилириңни нәзиригә алмай, Көп меһриванлиқлириңни есигә алмиди; Бәлки деңизда, Қизил Деңиз бойида исян көтәрди.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Бирақ У қудритимни намайән қилай дәп, Өз нами үчүн уларни қутқузди.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Униң Қизил Деңизға тәнбиһ бериши билән, У қупқуруқ болди; Худди қағҗирақ чөллүктин йетәкләп маңғандәк, У уларни деңиз тәглиридин [қуруқ] өткүзди.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Уларни өч көргәнләрниң қолидин һөрлүккә чиқарди, Уларға һәмҗәмәт болуп дүшмән чаңгилидин қутқузди.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Явларни сулар басти, Уларниң һеч бирси сақ қалмиди.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Шундила улар Униң сөзлиригә ишәш қилди; Улар Уни күйлиди.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Улар Униң қилғанлирини шунчә тез унтуди, Несиһәтини күтмиди;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Бәлки далада ач көзлүккә баладәк берилди, Чөл-баяванда Тәңрини синиди.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Шуңа У сориғинини уларға бәрди, Бирақ җүдәткүчи бир кесәлни җанлириға тәккүзди.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Улар баргаһда Мусаға һәсәт қилди, Худаниң муқәддәс бәндиси Һарунниму көрәлмиди.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Йәр ечилип Датанни жутувәтти, Абирамни адәмлири билән қапсивалди.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Әгәшкүчилири арисида от йеқилди; Ялқун рәзилләрни көйдүривәтти.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Улар Һорәб теғида мозай бутни ясиди, Қуйма һәйкәлгә сәҗдә қилип,
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Өзлириниң пәхир-шөһрити болғучиниң орниға, От-чөп йәйдиған өкүзниң сүритини алмаштурди.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Мисирда улуқ ишларни көрсәткән Ниҗаткари Тәңрини улар унтуди.
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Дәрвәқә, Һам диярида мөҗизиләр яратқан, Қизил Деңиз бойида қорқунучлуқ ишларни көрсәткән Худани [унтуди].
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
У уларни һалак қилимән дегән еди — Өз таллиғини Муса қәһрини яндуруш үчүн Униң алдида аричи болуп тик турмиған болса, — Дәрвәқә шундақ қилған болар еди.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Улар йәнә гөзәл зиминни кәмситип рәт қилди, Униң вәдисигә ишәнмиди;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Бәлки чедирлирида қақшап жүрүп, Пәрвәрдигарниң авазиға қулақ салмиди.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Шуңа У уларға қәсәм қилип қол көтирип: — Силәрни чөлдә жиқитип түгәштүримән —
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Әвлатлириңларниму әлләр арисида жиқитип түгәштүрүп, Яқа жутлар ара тарқитиветимән» — деди.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Улар Баал-Пеор бутқа өзини етип чоқунуп, Өлүкләргә атиған қурбанлиқларни йеди.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Улар қилмишлири билән Униң аччиғини кәлтүрди, Улар арисида ваба қозғалди;
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Финиһас турди-дә, һөкүм жүргүзди, Шуниң билән ваба тосулди;
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Бу иш [Финиһасқа] һәққанийәт дәп һесапланди, Униң нәслигиму әвладидин әвладиғичә, әбәдий шундақ һесапланди.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Улар йәнә [Пәрвәрдигарни] мерибаһ сулири бойида ғәзәпкә кәлтүрди, Уларниң сәвәвидин Мусағиму зәрәр йәтти;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Чүнки улар униң роһини териктүрди, Униң ләвлири бехәстиликтә гәп қилип салди.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Улар Пәрвәрдигарниң әмригә хилаплиқ қилип, [Шу] йәрдики қовмларни йоқатмиди;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Бәлки ят әлләр билән арилишип, Уларниң қилиқлирини үгәнди;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Уларниң бутлириға чоқунди, Булар өзлиригә бир қапқан болуп чиқти;
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Чүнки улар өз оғул-қизлирини союп, җинларға қурбанлиққа беғишлиди.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Шундақ қилип улар бегуна қанни, Йәни Қанаандики бутларға атап қурбанлиқ қилип, өз оғул-қизлириниң қенини төкти; Зимини қанға булғинип кәтти.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Улар өз қилмишлири билән булғанди; Қилиқлири билән паһишә аялдәк бузулди.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Шуңа Пәрвәрдигар Өз хәлқидин қаттиқ ғәзәпләнди, У Өз мирасидин йиргәнди;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Уларни ят әлләрниң қолиға бәрди, Уларға өчмәнләр улар үстидин һөкүмранлиқ қилди.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Дүшмәнлири уларни әзди, Улар яв қоли астида егилип пүкүлди.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Көп қетим [Пәрвәрдигар] уларни қутқузди; Бирақ улар болса, өз хаһишлири билән Униңға асийлиқ қилди, Улар өз қәбиһлиги билән пәс һалға чүшти.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Шундақтиму У уларниң налә-пәрядини аңлиғанда, Уларниң җәбир-җапалириға етивар бәрди;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Һәм улар билән түзгән әһдисини әслиди, Зор меһри-шәпқити билән, ғәзивидин янди,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
У уларни сүргүн қилғанларниң қәлбидә рәһим ойғатти.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Бизни қутқузғайсән, и Пәрвәрдигар Худайимиз! Муқәддәс намиңға тәшәккүр ейтишқа, Тәнтәнә қилип Сени мәдһийиләшкә, Бизни әлләр арисидин йениңға жиғивалғайсән!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Исраилниң Худаси болған Пәрвәрдигарға, Әзәлдин та әбәткичә тәшәккүр-мәдһийә қайтурулсун! Пүткүл хәлиқ «Амин» десун! Һәмдусана!
