Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja! Tacken HERREN, ty han är god, ty hans nåd varar evinnerligen.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Vem kan uttala HERRENS väldiga gärningar och förkunna allt hans lov?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Saliga äro de som akta på vad rätt är, de som alltid öva rättfärdighet.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Tänk på mig, HERRE, efter din nåd mot ditt folk, besök mig med din frälsning,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
så att jag med lust får se dina utvaldas lycka, glädja mig med ditt folks glädje, berömma mig med din arvedel.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Vi hava syndat likasom våra fäder, vi hava gjort illa, vi hava varit ogudaktiga.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Våra fäder i Egypten aktade icke på dina under; de tänkte icke på dina många nådegärningar, utan voro gensträviga vid havet, invid Röda havet.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Men han frälste dem för sitt namns skull, för att göra sin makt kunnig.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Han näpste Röda havet, så att det blev torrt, och förde dem genom djupen såsom genom en öken.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Han frälste dem från deras motståndares hand och förlossade dem ifrån fiendens hand.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Vattnet övertäckte deras ovänner; icke en enda av dem blev kvar.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Då trodde de på hans ord, då sjöngo de hans lov.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Men snart glömde de hans gärningar, de förbidade icke hans råd.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
De grepos av lystnad i öknen och frestade Gud i ödemarken.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Då gav han dem vad de begärde, men sände tärande sjukdom över dem.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Och de upptändes av avund mot Mose i lägret, mot Aron, HERRENS helige.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Men jorden öppnade sig och uppslukade Datan och övertäckte Abirams hop.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Och eld begynte brinna i deras hop, en låga brände upp de ogudaktiga.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
De gjorde en kalv vid Horeb och tillbådo ett gjutet beläte;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
sin ära bytte de bort mot bilden av en oxe, som äter gräs.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
De glömde Gud, sin frälsare, som hade gjort så stora ting i Egypten,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
så underbara verk i Hams land, så fruktansvärda gärningar vid Röda havet.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Då hotade han att förgöra dem; men Mose, den man som han hade utvalt, trädde fram såsom medlare inför honom till att avvända hans vrede, så att den icke skulle fördärva.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
De föraktade det ljuvliga landet och trodde icke på hans ord.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
De knorrade i sina tält och lyssnade icke till HERRENS röst.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Då lyfte han upp sin hand mot dem och svor att slå ned dem i öknen,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
att slå ned deras barn ibland hedningarna och förströ dem i länderna.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Och de slöto sig till Baal-Peor och åto det som var offrat åt döda.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
De förtörnade Gud med sina gärningar, och en hemsökelse bröt in över dem.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Men Pinehas trädde fram och skipade rätt, och så upphörde hemsökelsen;
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
det vart honom räknat till rättfärdighet från släkte till släkte, för evig tid.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
De förtörnade honom ock vid Meribas vatten, och det gick Mose illa för deras skull.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Ty de voro gensträviga mot hans Ande, och han talade obetänksamt med sina läppar.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
De förgjorde icke de folk om vilka HERREN hade givit dem befallning,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
utan beblandade sig med hedningarna och lärde sig deras gärningar.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
De tjänade deras avgudar, och dessa blevo dem till en snara.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Och de offrade sina söner och döttrar till offer åt onda andar.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Ja, de utgöto oskyldigt blod, sina söners och döttrars blod och offrade dessa åt Kanaans avgudar; och landet vart ohelgat genom blodskulder.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Så blevo de orena genom sina gärningar och betedde sig trolöst i sina verk.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Då upptändes HERRENS vrede mot hans folk, och hans arvedel blev honom en styggelse.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Och han gav dem i hedningars hand, så att de som hatade dem fingo råda över dem.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Deras fiender trängde dem, och de blevo kuvade under deras hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Många gånger räddade han dem, men de voro gensträviga i sin egenvilja och förgingos så genom sin missgärning.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Men han såg till dem i deras nöd, när han hörde deras rop.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Och han tänkte, dem till fromma, på sitt förbund och ömkade sig efter sin stora nåd.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Och han lät dem finna barmhärtighet inför alla dem som hade fört dem i fångenskap.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Fräls oss, HERRE, vår Gud, och församla oss från hedningarna, så att vi få prisa ditt heliga namn och berömma oss av ditt lov.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Lovad vare HERREN, Israels Gud, från evighet till evighet! Och allt folket säge: »Amen, Halleluja!»
