Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja. Tacker Herranom, ty han är mild, och hans godhet varar i evighet.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Ho kan uttala Herrans dråpeliga gerningar? och prisa all hans lofliga verk?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Salige äro de som budet hålla, och göra alltid rätt.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Herre, tänk på mig efter den nåd, som du dino folke lofvat hafver; bevisa oss dina hjelp;
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Att vi måge se dina utkorades välfärd, och glädja oss att dino folke väl går, och berömma oss med dinom arfvedel.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Vi hafve syndat med våra fäder; vi hafve misshandlat, och hafve ogudaktige varit.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Våre fäder uti Egypten ville icke förstå din under; de tänkte icke på dina stora godhet, och voro ohörige vid hafvet, nämliga röda hafvet.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Men han halp dem för sitt Namns skull, så att han sina magt beviste.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Och han näpste röda hafvet, och det vardt torrt; och förde dem genom djupen, såsom genom ena öken;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Och halp dem ifrå deras hand, som dem hatade, och förlossade dem ifrå fiendans hand.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Och vattnet fördränkte deras fiendar, så att icke en qvar blef.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Då trodde de uppå hans ord, och söngo hans lof.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Men de förgåto snarliga hans gerningar, och bidde intet efter hans råd.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Och de fingo lusta i öknene, och försökte Gud uti ödemarkene.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Men han gaf dem deras bön, och sände dem nog, tilldess dem vämjade dervid.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Och de satte sig upp emot Mose i lägrena; emot Aaron, Herrans heliga.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Jorden öppnade sig, och uppsvalg Dathan, och öfvertäckte Abirams rota.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Och eld vardt ibland deras rota upptänd; lågen uppbrände de ogudaktiga.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
De gjorde en kalf i Horeb, och tillbådo det gjutna belätet;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Och förvandlade sina äro uti ens oxas liknelse, den gräs äter.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
De förgåto Gud sin Frälsare, som så stor ting uti Egypten gjort hade;
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Vidunder i Hams land, och förskräckeliga gerningar i röda hafvet.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Och han sade, att han ville förgöra dem, om Mose hans utkorade den plågan icke förtagit hade, och afvändt hans grymhet, att han icke platt skulle förderfva dem.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Och de föraktade det lustiga landet; de trodde icke hans ordom;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Och knorrade i deras hyddom; de lydde intet Herrans röst.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Och han hof upp sina hand emot dem, att han skulle nederslå dem i öknene;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Och kasta deras säd ibland Hedningarna, och förströ dem i landen.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Och de gåfvo sig till BaalPeor, och åto af de döda afgudars offer;
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Och förtörnade honom med sin verk; då kom ock en plåga ibland dem.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Då trädde Pinehas fram, och förlikte sakena, och plågan vände åter.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Och det vardt honom räknadt till rättfärdighet, ifrå slägte till slägte, i evig tid.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Och de förtörnade honom vid trätovattnet; och de plågade Mose illa.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Ty de bedröfvade honom hans hjerta, så att någor ord undföllo honom.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
De förgjorde ock icke de folk, som dock Herren dem budit hade;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Utan de blandade sig ibland Hedningarna, och lärde deras verk;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Och tjente deras afgudom; de kommo dem på förargelse.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Och de offrade sina söner, och sina döttrar djeflom;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Och utgöto oskyldigt blod, sina söners och döttrars blod, som de offrade Canaans afgudom; så att landet med blodskulder besmittadt vardt;
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Och orenade sig med sinom gerningom, och hor bedrefvo med sin verk.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Då förgrymmade sig Herrans vrede öfver sitt folk, och han fick en styggelse till sitt arf;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Och gaf dem uti Hedningars händer; så att öfver dem rådde de som dem hätske voro.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Och deras fiender plågade dem, och de vordo kufvade under deras händer.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Han förlossade dem ofta; men de förtörnade honom med sin verk, och vordo få för deras missgerningars skull.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Och han såg till deras nöd, då han deras klagan hörde;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Och tänkte på sitt förbund, som han med dem gjort hade; och det ångrade honom efter hans stora godhet;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Och lät dem komma till barmhertighet, för allom dem som dem fångat hade.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Hjelp oss, Herre vår Gud, och för oss tillhopa ut ifrå Hedningarna; att vi måge tacka ditt helga Namn, och begå ditt lof.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Lofvad vare Herren, Israels Gud, ifrån evighet i evighet; och allt folk säga: Amen. Halleluja.
