Псалми 106
1 Алілу́я!
Aleluja! Slavite Gospoda, ker je dober, ker je vekomaj milost njegova.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kdo bi dopovedal najvišjo moč Gospodovo, oznanil vso hvalo njegovo?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
O blagor jim, ki se držé postave té, ki delajo pravico vsak čas!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Spomni se me, Gospod, po blagovoljnosti, katero izkazuješ svojemu ljudstvu, obišči me z blaginjo svojo.
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Da uživam izvoljenih tvojih dobroto, da se radujem radosti naroda tvojega; da se s posestjo tvojo ponašam.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Grešili smo z očeti svojimi: krivično smo delali, ravnali hudobno.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Očetje naši niso umeli v Egiptu čudovitih dél tvojih; spominjali se niso milosti tvojih obilosti; temuč priliko so dajali izpremeniti jih pri morji, ko so stopali v morje trstovito.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Vendar jih je rešil zavoljo imena svojega, da bi pokazal svojo moč.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Ker zarotil je trstovito morje, in posušilo se je; in peljal jih je skozi valove kakor skozi puščavo.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Tako jih je rešil roke sovražnikove; otel jih je neprijateljeve roke.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Pokrile pa so vode njih sovražnike; eden izmed njih ni ostal.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Da sì so verjeli besedam njegovim, peli hvalo njegovo,
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Pozabili so naglo dél njegovih; čakali niso sveta njegovega.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Ampak iz poželjivosti v puščavi izkušali so Boga mogočnega v samoti.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Tako da je podelivši jim, kar so prosili, poslal kugo nad nje.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Potem ko so bili nevoščljivi Mojzesu v šatorji, Aronu svetniku Gospodovemu,
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Odprla se je zemlja in požrla Datana in zagrnila je drhal Abiramovo.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
In vnel se je ogenj v njih drhal, in s plamenom požgal krivične.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Naredili so tele na Horebu, in klanjali so se podobi.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
In premenivši čast svojo v podobo vola, ki travo jé,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Pozabili so Boga mogočnega, rešitelja svojega, kateri je bil storil velike reči v Egiptu,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Čudovita dela v deželi Kamovi, strašna pri trstovitem morji.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Zatorej je rekel, da jih bode pogubil; ko bi ne bil Mojzes, izvoljenec njegov, stopil v ón predór pred njim, da bi odvrnil jezo njegovo, da jih ne pogubi.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Zavrgli so tudi zaželeno deželo, ne verujoč besedi njegovi.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
In godrnjaje v šatorih svojih niso poslušali glasú Gospodovega.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Zatorej je dvignil roko svojo ter prisegel, da jih podere v sami puščavi.
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
In da podere seme njih med narodi, in razkropi jih po deželah.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Razen tega so se združili tudi z malikom Peorjem, in jedli mrtvih daritve.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Klicali so tako Boga v nevoljo z deli svojimi, da je pridrla nad nje nadloga.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Dokler ni vstal Pineas in storil sodbo, ter je bila ustavljena tista nadloga;
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Kar se mu je štelo za pravico, od roda do roda vekomaj.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Enako so razdražili gorečo jezo pri vodah prepira, tako da se je slabo godilo Mojzesu zavoljo njih.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Ko so bili razdražili duha njegovega, in je izgovoril z ustnami svojimi razdraženje svoje:
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Pokončali niso onih ljudstev, za katera jim je bil zapovedal Gospod;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Ampak pomešali so se z onimi narodi in naučili se njih dél.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
In čestili so njih podobe, katere so bile njim v izpotiko.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Ker darovali so sinove svoje in hčere svoje hudobnim duhovom;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
In prelivali so nedolžno kri, kri sinov svojih in hčer svojih, katere so darovali podobam Kanaanskim, tako da je bila zemlja onečiščena z njih moritvami.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
In oskrunjali so se sè svojimi deli; prešestvovali z dejanji svojimi.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Zatorej se je razsrdil Gospod nad ljudstvom svojim in studil svojo posest,
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Tako da jih je dal v roko narodom, da bi jim gospodovali njih sovražniki, črtilci,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
In jih zatirali njih neprijatelji, in da bi se poniževali pod njih roko.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Mnogokrat jih je rešil, dasì so ga bili razsrdili z naklepom svojim, in so bili ponižani zavoljo krivice svoje.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Ozrl se je na njih stisko, slišal je njih vpitje.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
In spomnivši se zá nje zaveze svoje, kesal se je po obilosti milosti svojih;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Tako da jim je izkazal usmiljenje pred vsemí, kateri so jih v sužnjosti imeli.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Reši nas, Gospod, Bog naš, in zberi nas izmed tistih narodov, da slavimo sveto ime tvoje, in se s hvaljenjem priporočamo v hvali tvoji,
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blagoslovljen Gospod, Izraelov Bog, od veka do veka in vse ljudstvo naj govori: Aleluja!
