Псалми 106
1 Алілу́я!
Hvalite Gospoda. O zahvaljujte se Gospodu, ker je dober, kajti njegovo usmiljenje traja večno.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kdo lahko izreče mogočna Gospodova dela? Kdo lahko naznanja vso njegovo hvalo?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blagoslovljeni so tisti, ki se držijo sodbe in tisti, ki ob vseh časih ravna pravično.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Spomni se me, oh Gospod, z naklonjenostjo, ki jo prinašaš svojemu ljudstvu. Oh obišči me s svojo rešitvijo duše,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
da lahko vidim dobro tvojega izbranca, da se lahko veselim v veselju tvojega naroda, da se lahko ponašam s tvojo dediščino.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Grešili smo s svojimi očeti, zagrešili smo krivičnost, ravnali smo zlobno.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Naši očetje v Egiptu niso razumeli tvojih čudežev, niso se spominjali množice tvojih milosti, temveč so ga dražili pri morju, celó pri Rdečem morju.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Pa vendar jih je rešil zaradi svojega imena, da je lahko storil, da se spozna njegova mogočna moč.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Oštel je tudi Rdeče morje in le-to se je posušilo, tako jih je vodil skozi globine kakor skozi divjino.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Rešil jih je iz roke tistega, ki jih je sovražil in jih odkupil iz sovražnikove roke.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Vode so pokrile njihove sovražnike; niti eden izmed njih ni preostal.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Potem so verjeli njegovim besedam; peli so njegovo hvalo.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Kmalu so pozabili njegova dela, niso čakali na njegov nasvet,
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
temveč so silno hrepeneli v divjini in skušali Boga v puščavi.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Dal jim je njihovo zahtevo, toda poslal je pustost v njihove duše.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Zavidali so tudi Mojzesu v taboru in Aronu, Gospodovemu svetemu.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Zemlja se je odprla in požrla Datána in pokrila Abirámovo druščino.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
V njuni druščini pa je bil vžgan ogenj, plamen je požgal zlobne.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Naredili so tele na Horebu in oboževali ulito podobo.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Tako so svojo slavo zamenjali v podobnost vola, ki jé travo.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Pozabili so Boga, svojega rešitelja, ki je v Egiptu storil velike stvari,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
čudovita dela v Hamovi deželi in strašne stvari pri Rdečem morju.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Zato je rekel, da jih bo uničil, če ne bi njegov izbranec Mojzes stal pred njim v vrzeli, da odvrne njegov bes, da jih ne bi uničil.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Da, prezirali so prijetno deželo, niso verovali njegovi besedi,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
temveč so godrnjali v svojih šotorih in niso prisluhnili Gospodovemu glasu.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Zato je dvignil svojo roko zoper njih, da jih zruši v divjini,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
da uniči njihovo seme tudi med narodi in da jih razkropi po deželah.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Pridružili so se tudi k Báal Peórju in jedli žrtvovanje mrtvim.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Tako so ga s svojimi domiselnostmi dražili do jeze, in mednje je vdrla nadloga.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Potem se je dvignil Pinhás in izvršil sodbo in tako se je nadloga zaustavila.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
To mu je bilo šteto v pravičnost, vsem rodovom na vékomaj.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Jezili so ga tudi pri vodah prepira, tako da se je zaradi njih za Mojzesa slabo izteklo,
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
ker so dražili njegovega duha, tako da je s svojimi ustnicami nepremišljeno govoril.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Niso pokončali narodov, glede katerih jim je Gospod zapovedal,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
temveč so bili pomešani med pogane in se naučili njihovih del.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Služili so svojim malikom, ki so bili zanje past.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Da, svoje sinove in svoje hčere so žrtvovali hudičem
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
in prelivali nedolžno kri, celó kri svojih sinov in svojih hčera, ki so jih žrtvovali kánaanskim malikom, in dežela je bila oskrunjena s krvjo.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Tako so bili omadeževani s svojimi lastnimi deli in se šli vlačuganje s svojo lastno domiselnostjo.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Zato je bil zoper njegovo ljudstvo vžgan Gospodov bes, do take mere, da je preziral svojo lastno dediščino.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Izročil jih je v roko poganov in tisti, ki so jih sovražili, so vladali nad njimi.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Tudi njihovi sovražniki so jih zatirali in privedeni so bili v podjarmljenje, pod njihovo roko.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Mnogokrat jih je osvobodil, toda dražili so ga s svojo namero in bili so ponižani zaradi svoje krivičnosti.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Vendar ko je slišal njihovo vpitje, se je ozrl na njihovo stisko
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
in zanje se je spomnil svoje zaveze in se pokesal glede na množico svojih usmiljenj.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Pripravil jim je tudi usmiljenje pred vsemi tistimi, ki so jih odvedli ujete.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Reši nas, oh Gospod, naš Bog in zberi nas izmed poganov, da se zahvaljujemo tvojemu svetemu imenu in da zmagujemo v tvojem hvaljenju.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blagoslovljen bodi Gospod, Izraelov Bog, od večnosti do večnosti in vse ljudstvo naj reče: »Amen. Hvalite Gospoda.«
