Псалми 106
1 Алілу́я!
Хвалите Господа, јер је добар, јер је довека милост Његова.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Ко ће исказати силу Господњу? Испричати сву славу Његову?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Благо онима који држе истину и творе право свагда!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Опомени ме се, Господе, по својој милости к народу свом; походи ме помоћу својом,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Да бих видео у добру изабране Твоје, веселио се у весељу народа Твог, хвалио се заједно с наследством Твојим.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Згрешисмо с оцима својим, постасмо кривци, безаконици.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Оци наши у Мисиру не разумеше чудеса Твојих, не опомињаше се великих милости Твојих, и викаше крај мора, крај Црвеног Мора.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Али им Он поможе имена свог ради, да би показао силу своју.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Запрети Црвеном Мору, и пресахну; и преведе их преко бездане као преко пустиње;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
И сачува их од руке ненавидникове, и избави их из руке непријатељеве.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Покри вода непријатеље њихове, ниједан од њих не оста.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Тада вероваше речима Његовим, и певаше Му хвалу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Али брзо заборавише дела Његова, и не почекаше воље Његове.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Полакомише се у пустињи, и стадоше кушати Бога у земљи где се не живи.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Он испуни молбу њихову, али посла погибао на душу њихову.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Позавидеше Мојсију и Арону, ког беше Господ осветио.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Раседе се земља, и прождре Датана и затрпа чету Авиронову.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
И спали огањ чету њихову, и пламен сажеже безбожнике.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Начинише теле код Хорива, и клањаху се кипу.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Мењаху славу своју на прилику вола, који једе траву.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Заборавише Бога, Спаситеља свог, који је учинио велика дела у Мисиру,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Дивна у земљи Хамовој, страшна на Црвеном Мору.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
И хтеде их истребити, да Мојсије изабраник Његов не стаде као у раселини пред Њим, и не одврати јарост Његову да их не истреби.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
После не марише за земљу жељену, не вероваше речи Његовој.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Побунише се у шаторима својим, не слушаше глас Господњи.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
И Он подиже руку своју на њих, да их побије у пустињи,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Да побије племе њихово међу народима, и расеје их по земљама.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
И присташе за Велфегором, и једоше принесено на жртву мртвима.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
И расрдише Бога делима својим, и удари у њих погибао.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
И устаде Финес, и умилостиви, и престаде погибао.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
И то му се прими у правду, од колена до колена довека.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
И разгневише Бога на води Мериви, и Мојсије пострада њих ради;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Јер дотужише духу његовом, и погреши устима својим.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Не истребише народе, за које им је Господ рекао;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Него се помешаше с незнабошцима, и научише дела њихова.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Стадоше служити идолима њиховим, и они им бише замка.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Синове своје и кћери своје приносише на жртву ђаволима.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Проливаше крв праву; крв синова својих и кћери својих, које приношаху на жртву идолима хананским, и оскврни се земља крвним делима.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Оскврнише себе делима својим, и чинише прељубу поступањем својим.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
И плану гнев Господњи на народ Његов, и омрзну Му део Његов.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
И предаде их у руке незнабожачке, и ненавидници њихови стадоше господарити над њима.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Досађиваше им непријатељи њихови, и они бише покорени под власт њихову.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Много их је пута избављао, али Га они срдише намерама својим, и бише поништени за безакоње своје.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Али Он погледа на невољу њихову, чувши тужњаву њихову,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
И опомену се завета свог с њима, и покаја се по великој милости својој;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
И учини, те их стадоше жалити сви који их беху заробили.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Спаси нас, Господе Боже наш, и покупи нас из незнабожаца, да славимо свето име Твоје, да се хвалимо Твојом славом!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Благословен Господ Бог Израиљев од века и довека! И сав народ нека каже: Амин! Алилуја!
