Псалми 106
1 Алілу́я!
Аллилуия. Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Кто изречет могущество Господа, возвестит все хвалы Его?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Блаженны хранящие суд и творящие правду во всякое время!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Вспомни о мне, Господи, в благоволении к народу Твоему; посети меня спасением Твоим,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
дабы мне видеть благоденствие избранных Твоих, веселиться веселием народа Твоего, хвалиться с наследием Твоим.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Согрешили мы с отцами нашими, совершили беззаконие, соделали неправду.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Отцы наши в Египте не уразумели чудес Твоих, не помнили множества милостей Твоих, и возмутились у моря, у Чермного моря.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Но Он спас их ради имени Своего, дабы показать могущество Свое.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Грозно рек морю Чермному, и оно иссохло; и провел их по безднам, как по суше;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
и спас их от руки ненавидящего и избавил их от руки врага.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Воды покрыли врагов их, ни одного из них не осталось.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
И поверили они словам Его, и воспели хвалу Ему.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Но скоро забыли дела Его, не дождались Его изволения;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
увлеклись похотением в пустыне, и искусили Бога в необитаемой.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
И Он исполнил прошение их, но послал язву на души их.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
И позавидовали в стане Моисею и Аарону, святому Господню.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Разверзлась земля, и поглотила Дафана и покрыла скопище Авирона.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
И возгорелся огонь в скопище их, пламень попалил нечестивых.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Сделали тельца у Хорива и поклонились истукану;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
и променяли славу свою на изображение вола, ядущего траву.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Забыли Бога, Спасителя своего, совершившего великое в Египте,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
дивное в земле Хамовой, страшное у Чермного моря.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
И хотел истребить их, если бы Моисей, избранный Его, не стал пред Ним в расселине, чтобы отвратить ярость Его, да не погубит их.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
И презрели они землю желанную, не верили слову Его;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
и роптали в шатрах своих, не слушались гласа Господня.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
И поднял Он руку Свою на них, чтобы низложить их в пустыне,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
низложить племя их в народах и рассеять их по землям.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Они прилепились к Ваалфегору и ели жертвы бездушным,
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
и раздражали Бога делами своими, и вторглась к ним язва.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
И восстал Финеес и произвел суд, - и остановилась язва.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
И это вменено ему в праведность в роды и роды во веки.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
И прогневали Бога у вод Меривы, и Моисей потерпел за них,
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
ибо они огорчили дух его, и он погрешил устами своими.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Не истребили народов, о которых сказал им Господь,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
но смешались с язычниками и научились делам их;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
служили истуканам их, которые были для них сетью,
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
и приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
проливали кровь невинную, кровь сыновей своих и дочерей своих, которых приносили в жертву идолам Ханаанским, - и осквернилась земля кровью;
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
оскверняли себя делами своими, блудодействовали поступками своими.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
И воспылал гнев Господа на народ Его, и возгнушался Он наследием Своим
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
и предал их в руки язычников, и ненавидящие их стали обладать ими.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Враги их утесняли их, и они смирялись под рукою их.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Много раз Он избавлял их; они же раздражали Его упорством своим, и были уничижаемы за беззаконие свое.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Но Он призирал на скорбь их, когда слышал вопль их,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
и вспоминал завет Свой с ними и раскаивался по множеству милости Своей;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
и возбуждал к ним сострадание во всех, пленявших их.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Спаси нас, Господи, Боже наш, и собери нас от народов, дабы славить святое имя Твое, хвалиться Твоею славою.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Благословен Господь, Бог Израилев, от века и до века! И да скажет весь народ: аминь! Аллилуия!
