Псалми 106
1 Алілу́я!
Alleluja. Wysławiajcie PANA, bo [jest] dobry, bo jego miłosierdzie [trwa] na wieki.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Któż wypowie wielkie dzieła PANA i ogłosi całą jego chwałę?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Błogosławieni, którzy strzegą sądu i czynią sprawiedliwość w każdym czasie.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Pamiętaj o mnie, PANIE, przez miłość do swego ludu; nawiedź mnie swoim zbawieniem;
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Abym widział szczęście twoich wybranych, cieszył się radością twego narodu i chlubił się razem z twoim dziedzictwem.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Zgrzeszyliśmy wraz z naszymi ojcami, popełniliśmy nieprawość i postąpiliśmy niegodziwie.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Nasi ojcowie w Egipcie nie zrozumieli twoich cudów, nie pamiętali wielkości twego miłosierdzia, lecz buntowali się nad Morzem Czerwonym.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
A jednak ich wybawił przez wzgląd na swoje imię, aby okazać swą moc.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Zgromił Morze Czerwone i wyschło; i przeprowadził ich przez głębiny [jak] przez pustynię.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Tak wybawił ich z ręki tego, który ich nienawidził, i odkupił ich z ręki wroga.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Wody okryły ich ciemięzców, nie został ani jeden z nich.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Wtedy uwierzyli jego słowom i śpiewali na jego chwałę.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Szybko [jednak] zapomnieli o jego dziełach, nie czekali na jego rady.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Pałali żądzą na pustyni, na próbę wystawiali Boga na pustkowiu.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
I dał im, czego żądali, lecz zesłał na ich dusze wycieńczenie.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Gdy w obozie zazdrościli Mojżeszowi i Aaronowi, świętemu PANA;
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Otworzyła się ziemia i pochłonęła Datana, i zakryła zgromadzenie Abirama;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
I zapłonął ogień w tym zgromadzeniu, płomień spalił niegodziwych.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Zrobili cielca na Horebie i odlanemu posągowi oddali pokłon;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
I zamienili swą chwałę na podobieństwo wołu jedzącego trawę.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Zapomnieli o Bogu, swoim wybawcy, który dokonywał wielkich czynów w Egipcie;
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Cudownych dzieł w ziemi Chama, rzeczy strasznych nad Morzem Czerwonym.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Dlatego powiedział, że wytraciłby ich, gdyby Mojżesz, jego wybrany, nie stanął w wyłomie przed nim, aby odwrócić jego gniew, by [ich] nie wytracił.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Wzgardzili też wspaniałą ziemią, nie wierząc jego słowu.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
I szemrząc w swoich namiotach, nie byli posłuszni głosowi PANA.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Dlatego podniósł na nich swoją rękę, aby ich wytracić na pustyni;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Aby ich potomstwo rozrzucić wśród pogan i rozproszyć ich po ziemiach.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Przyłączyli się też do Baal-Peor i jedli ofiary [składane] umarłym.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Tak pobudzili [Boga] do gniewu swymi postępkami, że spadła na nich plaga;
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Wtedy powstał Pinchas, dokonał sądu i plaga ustała.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Poczytano mu to za sprawiedliwość po wszystkie pokolenia, na wieki.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Rozgniewali go znowu u wód Meriba, [tak że] Mojżesz wiele ucierpiał z ich powodu;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Rozdrażnili bowiem jego ducha i mówił [nierozważnie] swymi ustami.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Nie wytępili narodów, jak im to PAN nakazał.
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Lecz zmieszali się z tymi narodami i nauczyli się ich czynów;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
I służyli ich bożkom, które stały się dla nich pułapką.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Ofiarowali bowiem demonom swoich synów i swoje córki;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
I przelewali krew niewinną, krew swoich synów i córek, których ofiarowali bożkom Kanaanu, i ziemia została skalana rozlewem krwi.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Splamili się swymi czynami i cudzołożyli swymi postępkami.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Dlatego PAN zapłonął gniewem przeciw swemu ludowi, tak że obrzydził sobie swoje dziedzictwo.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
I wydał ich w ręce pogan, i panowali nad nimi ci, którzy ich nienawidzili.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
I uciskali ich wrogowie, ujarzmili ich swoją ręką.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Wielokrotnie ich ocalał, lecz oni rozgniewali go swymi zamysłami i zostali upokorzeni przez swoje nieprawości.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
A jednak wejrzał na ich ucisk i usłyszał ich wołanie.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Przypomniał sobie bowiem o swoim przymierzu z nimi i pożałował według swej wielkiej litości.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Wzbudził też litość dla nich u wszystkich, którzy ich uprowadzili w niewolę.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Wybaw nas, PANIE, nasz Boże, i zgromadź nas spośród pogan, abyśmy wysławiali twoje święte imię i chlubili się twoją chwałą.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Błogosławiony PAN, Bóg Izraela, od wieków na wieki; niech cały lud powie: Amen. Alleluja.
