Псалми 106
1 Алілу́я!
Alleluja! Pateiciet Tam Kungam, jo Viņš ir labs, un Viņa žēlastība paliek mūžīgi.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kas var izteikt Tā Kunga varenos darbus un izstāstīt visu Viņa teicamo slavu?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Svētīgi tie, kas tiesu tur un dara taisnību vienmēr.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Piemini mani, ak Kungs, pēc Sava labā prāta uz Saviem ļaudīm, piemeklē mani ar Savu pestīšanu;
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Ka redzam labumu pie Taviem izredzētiem un priecājamies par Tavu ļaužu prieku un lielāmies ar Tavu īpašumu.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Mēs esam grēkojuši līdz ar saviem tēviem, esam noziegušies un bijuši bezdievīgi.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Mūsu tēvi Ēģiptē nelika vērā Tavus brīnumus, tie nepieminēja Tavu lielo žēlastību, bet bija pārgalvīgi jūrmalā pie niedru jūras.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Viņš tiem palīdzēja Sava vārda dēļ, ka tiem parādītu Savu varu.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Un Viņš rāja niedru jūru, ka tā sasīka, un Viņš vadīja caur dziļumiem kā pa tuksnesi.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Un Viņš tos atpestīja no ienaidnieku rokas un tos atsvabināja no nīdētāju rokas.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Ūdeņi apsedza viņu pretiniekus, ka neviens no tiem neatlika.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Tad tie ticēja Viņa vārdiem, tie dziedāja Viņa slavu.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Bet steigšus tie aizmirsa Viņa darbus, tie nenogaidīja Viņa nodomu;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Bet kārot iekārojās tuksnesī un kārdināja Dievu tai posta vietā.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Tad Viņš tiem deva pēc viņu kārības, bet darīja viņu dvēseles nīkstam.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Un tie apskauda Mozu lēģerī un Āronu, Tā Kunga svēto.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Zeme atvērās un aprija Datanu un apklāja Abirama biedrus.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Un uguns iedegās viņu pulkā, liesma sadedzināja tos bezdievīgos.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Tie taisīja teļu Horebā un klanījās tās bildes priekšā,
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Un pārvērsa savu godu par vērša ģīmi, kas ēd zāli.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Viņi aizmirsa Dievu, savu Pestītāju, kas lielas lietas bija darījis Ēģiptes zemē,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Brīnumus Hama zemē, briesmīgus darbus pie niedru jūras.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Tā ka Viņš nodomāja tos izdeldēt, ja Mozus, Viņa izredzētais, nebūtu stājies tai plaisumā Viņa priekšā, novērst Viņa bardzību, lai nesamaitātu.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Tie necienīja to jauko zemi, tie neticēja Viņa Vārdam,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Bet kurnēja savās teltīs un nepaklausīja Tā Kunga balsij.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Tāpēc Viņš pacēla pret tiem Savu roku, tos nosist tuksnesī
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Un nogāzt viņu dzimumu starp pagāniem un tos izkaisīt pa tām zemēm.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Tie pieķērās arī BaālPeoram un ēda mirušu upurus,
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Un apkaitināja To Kungu ar saviem darbiem, ka mocība starp viņiem ielauzās.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Tad Pinehas cēlās un sodīja, un tā mocība mitējās.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Un tas viņam tapa pielīdzināts par taisnību uz bērnu bērniem mūžīgi.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Un tie Viņu apkaitināja pie bāršanās ūdens, ka Mozum viņu dēļ ļaunums uzgāja.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Jo tie padarīja viņa sirdi rūgtu, ka viņš neapdomīgi runāja ar savām lūpām.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Tie arī neizdeldēja tās tautas, kā Tas Kungs tiem bija pavēlējis;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Bet tie sajaucās ar pagāniem un mācījās viņu darbus;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Un kalpoja viņu elkiem, un tie viņiem palika par valgu.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Pat savus dēlus un savas meitas tie upurēja nešķīstiem gariem,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Un izlēja nenoziedzīgas asinis, savu dēlu un savu meitu asinis, ko tie upurēja Kanaāna elkiem, tā ka zeme tapa apgānīta caur asins vainām.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Un tie sagānījās ar saviem darbiem un maukoja ar savām darīšanām.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Par to Tas Kungs ļoti iedusmojās pret Saviem ļaudīm un turēja par negantību Savu īpašumu;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Un Viņš tos nodeva pagānu rokā, un viņu nīdētāji par tiem valdīja.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Un viņu ienaidnieki tos apbēdināja un tos pazemoja apakš savas rokas.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Viņš tos izglāba daudzkārt, taču tie Viņu apkaitināja ar savu padomu un iznīka savu noziegumu dēļ.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Bet Viņš uzlūkoja viņu bēdas un dzirdēja viņu kliegšanu,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Un pieminēja viņu labad Savu derību, un Viņam bija žēl pēc Savas lielās žēlastības,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Un lika tiem atrast sirds žēlastību pie visiem, kas tos turēja cietumā.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Atpestī mūs, Kungs, mūsu Dievs, un sapulcini mūs no tiem pagāniem, ka mēs pateicamies Tavam svētam vārdam un lielāmies ar Tavu slavu.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Slavēts lai ir Tas Kungs, Israēla Dievs, mūžīgi mūžam, un visi ļaudis lai saka: Āmen! Alleluja.
