Псалми 106
1 Алілу́я!
Hallelujah! Danket dem HERRN, denn er ist gütig, seine Gnade währt ewiglich!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Wer kann die Machttaten des HERRN beschreiben und allen seinen Ruhm verkünden?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Wohl denen, die das Recht beachten, die Gerechtigkeit üben allezeit!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Gedenke meiner, o HERR, aus Gnaden gegen dein Volk, suche mich heim mit deinem Heil,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
daß ich einen Einblick bekomme in das Wohlergehen deiner Auserwählten, mich freue an der Freude deines Volkes und mich deines Erbteils rühme.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Wir haben gesündigt samt unsern Vätern, wir haben verkehrt gehandelt, wir haben gefrevelt.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Unsre Väter in Ägypten hatten nicht acht auf deine Wunder, sie gedachten nicht an die Größe deiner Güte und waren widerspenstig am Meer, am Schilfmeer.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Aber er half ihnen um seines Namens willen, um seine Stärke kundzutun.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Und er bedrohte das Schilfmeer, daß es vertrocknete, und ließ sie durch die Tiefen gehen wie auf einer Steppe.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Und er rettete sie von der Hand des Hassers und erlöste sie aus der Hand des Feindes.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Und das Wasser bedeckte ihre Bedränger, nicht einer von ihnen blieb übrig.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Da glaubten sie seinen Worten und sangen sein Lob.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Aber sie vergaßen seine Werke bald, sie warteten nicht auf seinen Rat,
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
sondern ließen sich gelüsten in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Und er gab ihnen, was sie forderten, sandte aber eine Seuche unter sie.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Und sie wurden eifersüchtig auf Mose im Lager, auf Aaron, den Heiligen des HERRN.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Da tat sich die Erde auf und verschlang Datan und bedeckte die Rotte Abirams;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
und Feuer verzehrte ihre Rotte, die Flamme versengte die Gottlosen.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Sie machten ein Kalb am Horeb und warfen sich nieder vor dem gegossenen Bild.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Sie vertauschten ihre Herrlichkeit gegen das Abbild eines Stiers, der Gras frißt.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Sie vergaßen Gottes, ihres Retters, der große Dinge in Ägypten getan,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wunder im Lande Hams, Furchtbares am Schilfmeer.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Und er gedachte sie zu vertilgen, wenn nicht Mose, sein Auserwählter, in den Riß getreten wäre vor seinem Angesicht, um seinen Grimm abzuwenden, daß er sie nicht vertilgte.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Sie verachteten das liebliche Land, sie glaubten seinem Worte nicht.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Und sie murrten in ihren Zelten, sie gehorchten nicht der Stimme des HERRN.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Da erhob er seine Hand [und schwur], sie niederzustrecken in der Wüste
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
und ihren Samen unter die Nationen zu werfen und sie zu zerstreuen in die Länder.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Und sie hängten sich an den Baal-Peor und aßen Opfer der toten [Götzen],
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
und sie erzürnten ihn mit ihrem Tun; da brach die Plage unter ihnen aus.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Aber Pinehas trat auf und übte Gericht, so daß die Plage aufgehalten ward.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Das wurde ihm zur Gerechtigkeit gerechnet auf alle Geschlechter, in Ewigkeit.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Und sie erzürnten ihn am Haderwasser, und es erging Mose übel um ihretwillen.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Denn sie betrübten seinen Geist, und er redete unbedacht mit seinen Lippen.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Sie vertilgten die Völker nicht, von denen der HERR ihnen gesagt hatte;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
sondern ließen sich ein mit den Heiden und lernten ihre Weise.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Und sie dienten ihren Götzen, und diese wurden ihnen zum Fallstrick.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den bösen Geistern.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Und sie vergossen unschuldiges Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, welche sie den Götzen Kanaans opferten, und so wurde das Land durch Blutschulden entweiht.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Und sie befleckten sich mit ihren Werken und hurten mit ihrem Tun.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Da entbrannte der Zorn des HERRN wider sein Volk, und er faßte einen Abscheu gegen sein Erbe.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Und er gab sie in die Hand der Nationen, daß ihre Hasser über sie herrschten.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Und ihre Feinde bedrückten sie, und sie wurden gedemütigt unter ihre Hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Er errettete sie oftmals; aber sie widerstrebten ihm mit ihren Anschlägen und kamen herunter durch eigene Schuld.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Aber er sah ihre Not an, als er ihr Schreien hörte,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
und gedachte seines Bundes mit ihnen und empfand Mitleid nach seiner großen Huld
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
und ließ sie Erbarmen finden bei denen, die sie gefangen hielten.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Hilf uns, HERR, unser Gott, sammle uns aus den Heiden, daß wir deinem heiligen Namen danken und uns glücklich preisen, zu deinem Ruhm!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Gelobt sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk soll sagen: Amen! Hallelujah!
