Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja! Danket dem HERRN; denn er ist freundlich, und seine Güte währet ewiglich.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Wer kann die großen Taten des HERRN ausreden und alle seine löblichen Werke preisen?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Wohl denen, die das Gebot halten und tun immerdar recht!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
HERR, gedenke mein nach der Gnade, die du dem Volk verheißen hast; beweise uns deine Hilfe,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
daß wir sehen mögen die Wohlfahrt deiner Auserwählten und uns freuen, daß es deinem Volk wohl geht, und uns rühmen mit deinem Erbteil.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Wir haben gesündigt samt unsern Vätern; wir haben mißgehandelt und sind gottlos gewesen.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Unsre Väter in Ägypten wollten deine Wunder nicht verstehen; sie gedachten nicht an deine große Güte und waren ungehorsam am Meer, am Schilfmeer.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Er half ihnen aber um seines Namens willen, daß er seine Macht bewiese.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Und er schalt das Schilfmeer: da ward's trocken, und führte sie durch die Tiefen wie in einer Wüste
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
und half ihnen von der Hand des, der sie haßte, und erlöste sie von der Hand des Feindes;
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
und die Wasser ersäuften ihre Widersacher, daß nicht einer übrig blieb.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Da glaubten sie an seine Worte und sangen sein Lob.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Aber sie vergaßen bald seiner Werke; sie warteten nicht auf seinen Rat.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Und sie wurden lüstern in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Er aber gab ihnen ihre Bitte und sandte ihnen genug, bis ihnen davor ekelte.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Und sie empörten sich wider Mose im Lager, wider Aaron, den Heiligen des HERRN.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Die Erde tat sich auf und verschlang Dathan und deckte zu die Rotte Abirams,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
und Feuer ward unter ihrer Rotte angezündet, die Flamme verbrannte die Gottlosen.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Sie machten ein Kalb am Horeb und beteten an das gegossene Bild
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
und verwandelten ihre Ehre in ein Gleichnis eines Ochsen, der Gras frißt.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Sie vergaßen Gottes, ihres Heilands, der so große Dinge in Ägypten getan hatte,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wunder im Lande Hams und schreckliche Werke am Schilfmeer.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Und er sprach, er wolle sie vertilgen, wo nicht Mose, sein Auserwählter, in den Riß getreten wäre vor ihm, seinen Grimm abzuwenden, auf daß er sie nicht gar verderbte.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
und sie verachteten das liebe Land, sie glaubten seinem Wort nicht
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
und murrten in ihren Hütten; sie gehorchten der Stimme des HERRN nicht.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Und er hob auf seine Hand wider sie, daß er sie niederschlüge in der Wüste
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
und würfe ihren Samen unter die Heiden und zerstreute sie in die Länder.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Und sie hingen sich an den Baal-Peor und aßen von den Opfern der toten Götzen
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
und erzürnten ihn mit ihrem Tun; da brach auch die Plage unter sie.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Da trat Pinehas herzu und schlichtete die Sache; da ward der Plage gesteuert.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Das ward ihm gerechnet zur Gerechtigkeit für und für ewiglich.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Und sie erzürnten ihn am Haderwasser, und Mose ging es übel um ihretwillen.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Denn sie betrübten ihm sein Herz, daß ihm etliche Worte entfuhren.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Auch vertilgten sie die Völker nicht, wie sie doch der HERR geheißen hatte;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
sondern sie mengten sich unter die Heiden und lernten derselben Werke
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
und dienten ihren Götzen; die wurden ihnen zum Fallstrick.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den Teufeln
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
und vergossen unschuldig Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, die sie opferten den Götzen Kanaans, daß das Land mit Blutschulden befleckt ward;
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
und verunreinigten sich mit ihren Werken und wurden abgöttisch mit ihrem Tun.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Da ergrimmte der Zorn des HERRN über sein Volk, und er gewann einen Greuel an seinem Erbe
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
und gab sie in die Hände der Heiden, daß über sie herrschten, die ihnen gram waren.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Und ihre Feinde ängsteten sie; und sie wurden gedemütigt unter ihre Hände.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Er errettete sie oftmals; aber sie erzürnten ihn mit ihrem Vornehmen und wurden wenig um ihrer Missetat willen.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Und er sah ihre Not an, da er ihre Klage hörte,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
und gedachte an seinen Bund, den er mit ihnen gemacht hatte; und es reute ihn nach seiner großen Güte,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
und er ließ sie zur Barmherzigkeit kommen vor allen, die sie gefangen hatten.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Hilf uns, HERR, unser Gott, und bringe uns zusammen aus den Heiden, daß wir danken deinem heiligen Namen und rühmen dein Lob.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Gelobet sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk spreche: Amen, halleluja!
