Псалми 106
1 Алілу́я!
[Lobet Jehova! [Hallelujah!] ] Preiset [O. Danket] Jehova! denn er ist gut, denn seine Güte währt ewiglich.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Wer wird aussprechen die Machttaten Gottes, hören lassen all sein Lob? [O. all seinen Ruhm]
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Glückselig die das Recht bewahren, der Gerechtigkeit übt zu aller Zeit!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Gedenke meiner, Jehova, mit der Gunst gegen dein Volk; suche mich heim mit deiner Rettung!
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Daß ich anschaue die Wohlfahrt deiner Auserwählten, mich erfreue an [O. mit] der Freude deiner Nation, mich rühme mit deinem Erbteil.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Wir haben gesündigt samt unseren Vätern, [O. wie unsere Väter] haben unrecht getan, [Eig. verkehrt gehandelt] haben gesetzlos gehandelt.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Unsere Väter in Ägypten beachteten nicht deine Wundertaten, gedachten nicht der Menge deiner Gütigkeiten und waren widerspenstig am Meere, beim Schilfmeere.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Aber er rettete sie um seines Namens willen, um kundzutun seine Macht.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Und er schalt das Schilfmeer, und es ward trocken; und er ließ sie durch die Tiefen [O. Fluten; s. die Anm. zu Ps. 33,7] gehen wie durch eine Wüste.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Und er rettete sie aus der Hand des Hassers, und erlöste sie aus der Hand des Feindes.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Und die Wasser bedeckten ihre Bedränger, nicht einer von ihnen blieb übrig.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Da glaubten sie seinen Worten, sie sangen sein Lob.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Schnell vergaßen sie seine Taten, warteten nicht auf seinen Rat; [Hier in dem Sinne von Plan, Ratschluß]
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Und sie wurden lüstern in der Wüste und versuchten Gott [El] in der Einöde.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Da gab er ihnen ihr Begehr, aber er sandte Magerkeit in ihre Seelen.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Und sie wurden eifersüchtig auf Mose im Lager, auf Aaron, den Heiligen Jehovas.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Die Erde tat sich auf, und verschlang Dathan und bedeckte die Rotte Abirams;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Und ein Feuer brannte unter ihrer Rotte, eine Flamme verzehrte die Gesetzlosen.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Sie machten ein Kalb am Horeb und bückten sich vor einem gegossenen Bilde;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Und sie vertauschten ihre Herrlichkeit gegen das Bild eines Stieres, der Gras frißt.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Sie vergaßen Gottes, [El] ihres Retters, der Großes getan in Ägypten,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wundertaten im Lande Hams, Furchtbares am Schilfmeer.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Da sprach er, daß er sie vertilgen wollte, wenn nicht Mose, sein Auserwählter, vor ihm in dem Riß gestanden hätte, um seinen Grimm vom Verderben abzuwenden.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Und sie verschmähten das köstliche Land, glaubten nicht seinem Worte;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Und sie murrten in ihren Zelten, hörten nicht auf die Stimme Jehovas.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Da schwur er ihnen, [Eig. erhob er ihnen seine Hand] sie niederzuschlagen in der Wüste,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Und ihren Samen niederzuschlagen unter den [And. l.: zu vertreiben unter die] Nationen und sie zu zerstreuen in die Länder.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Und sie hängten sich an Baal-Peor und aßen Schlachtopfer der Toten; [d. h. der toten Götzen]
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Und sie erbitterten ihn durch ihre Handlungen, und eine Plage brach unter sie ein.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Da stand Pinehas auf und übte Gericht, und der Plage ward gewehrt.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Und es wurde ihm zur Gerechtigkeit gerechnet von Geschlecht zu Geschlecht bis in Ewigkeit.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Und sie erzürnten ihn an dem Wasser von Meriba, und es erging Mose übel ihretwegen;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Denn sie reizten seinen Geist, so daß er [O. weil sie widerspenstig waren gegen seinen Geist, und er] unbedacht redete mit seinen Lippen.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Sie vertilgten die Völker nicht, wie doch [W. welche] Jehova ihnen gesagt hatte;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Und sie vermischten sich mit den Nationen und lernten ihre Werke;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Und sie dienten ihren Götzen, und sie wurden ihnen zum Fallstrick.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den Dämonen.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Und sie vergossen unschuldiges Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, welche sie den Götzen Kanaans opferten; und das Land wurde durch Blut entweiht.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Und sie verunreinigten sich durch ihre Werke und hurten durch ihre Handlungen.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Da entbrannte der Zorn Jehovas wider sein Volk, und er verabscheute sein Erbteil;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Und er gab sie in die Hand der Nationen, und ihre Hasser herrschten über sie;
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Und ihre Feinde bedrückten sie, und sie wurden gebeugt unter ihre Hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Oftmals errettete er sie; sie aber waren widerspenstig in ihren Anschlägen, [Eig. in ihrem Ratschlag] und sie sanken hin durch ihre Ungerechtigkeit.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Und er sah an ihre Bedrängnis, wenn er ihr Schreien hörte;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Und er gedachte ihnen seinen Bund, und es reute ihn nach der Größe seiner Güte. [Eig. der Menge seiner Gütigkeiten]
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Und er ließ sie Erbarmen finden vor allen, die sie gefangen weggeführt hatten.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Rette uns, Jehova, unser Gott, und sammle uns aus den Nationen, daß wir deinen heiligen Namen preisen, daß wir uns rühmen deines Lobes!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Gepriesen sei Jehova, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit! Und alles Volk sage: Amen! Lobet Jehova! [Hallelujah!]
