Псалми 106
1 Алілу́я!
Lobet Jah! / Danket Jahwe, denn er ist gütig; / Ewig währet ja seine Huld.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Wer kann gebührend von Jahwes Taten reden / Und all seinen Ruhm erschöpfend verkünden?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Heil denen, die das Gesetz befolgen, / Die Gerechtigkeit üben zu jeder Zeit!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Gedenke mein, o Jahwe! / Auch mir schenk die Huld, die dein Volk erfährt! / Auch mich sieh an, wenn du ihm hilfst!
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Dann schau ich mit Lust deiner Erwählten Glück, / Dann teil ich die Freude deines Volks / Und darf mich rühmen mit deinem Erbe.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Wir haben gesündigt gleich unsern Vätern, / Haben gottlos gehandelt, gefrevelt.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Unsre Väter in Ägypten achteten nicht deiner Wunder, / Gedachten nicht deiner Gnadenfülle, / Sondern waren widerspenstig am Meer, am Schilfmeer.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Er aber rettete sie um seines Namens willen, / Um seine Macht zu beweisen.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Er schalt das Schilfmeer, da ward es trocken. / In den Fluten ließ er sie ziehn wie auf blachem Feld.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
So befreite er sie aus des Hassers Hand / Und erlöste sie aus des Feindes Gewalt.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Die Wasser bedeckten ihre Bedränger: / Nicht einer von ihnen blieb übrig.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Da vertrauten sie auf seine Worte, / Sie sangen seinen Ruhm.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Doch schnell vergaßen sie seine Taten, / Warteten nicht, daß sein Rat sich erfülle.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Sondern lüstern wurden sie in der Wüste / Und versuchten Gott in der Öde.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Da erfüllte er wohl ihr Verlangen, / Aber dann sandte er ihnen Krankheit zu.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Sie waren auch neidisch auf Mose im Lager, / Auf Aaron, Jahwes Geweihten.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Da tat sich die Erde auf: sie verschlang Datan / Und bedeckte die Rotte Abirams.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Feuer ergriff ihre Rotte, / Die Flamme verzehrte die Frevler.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Sie machten ein Kalb am Horeb / Und beteten dann dies Gußbild an.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Ihres Gottes Herrlichkeit gaben sie hin / Für das Bild eines Stieres, der Gras frißt.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Sie hatten Gott, ihren Retter, vergessen, / Der Großes getan in Ägypten,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wunder im Lande Hams, / Erstaunliche Dinge am Schilfmeer.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Er wollte sie schon vertilgen: / Doch da trat Mose, sein Auserwählter, vor ihm in den Riß, / Um seine Zornglut abzuwenden, / Daß er sie nicht verderbe.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Sie verschmähten das köstliche Land, / Sie trauten seiner Verheißung nicht,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Sondern murrten in ihren Zelten, / Gehorchten nicht Jahwes Stimme.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Da hub er auf seine Hand und schwur, / Sie niederzuschlagen in der Wüste,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Ihre Nachkommen unter die Völker zu werfen, / Sie zu zerstreuen in die Länder.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Sie hängten sich an den Baal Peôr / Und aßen Opfer für Tote.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
So reizten sie ihn mit ihrem Tun. / Da riß unter ihnen ein Sterben ein.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Nun aber trat Pinehas auf und hielt Gericht: / Da ward der Plage Einhalt getan.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Das ward ihm gerechnet zur Gerechtigkeit / Für alle Geschlechter, für immer.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Sie erzürnten ihn weiter am Haderwasser, / Und übel ging's Mose um ihretwillen.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Denn sie hatten seinem Geist widerstrebt, / So daß ihm unbedachte Worte entfuhren.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Sie vertilgten auch nicht die Völker, / Wie ihnen Jahwe geboten hatte.
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Sondern sie ließen sich ein mit den Heiden / Und nahmen an ihrem Treiben teil:
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Sie dienten ihren Götzen, / Die wurden ihnen zum Fallstrick.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Sie opferten ihre Söhne / Und ihre Töchter den bösen Geistern.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
So vergossen sie schuldlos Blut, / Das Blut ihrer Söhne und Töchter, / Die sie opferten Kanaans Götzen, / Daß das Land durch Blutschuld entweiht ward.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
So wurden sie unrein durch ihr Tun / Und fielen von Gott durch ihr Treiben ab.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Da entbrannte Jahwes Zorn wider sein Volk, / Er fühlte Abscheu gegen sein Erbe.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Drum gab er sie in der Heiden Hand, / Daß ihre Hasser über sie herrschten.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Ihre Feinde bedrängten sie, / Sie mußten sich beugen ihrer Gewalt.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Oftmals zwar befreite er sie, / Doch in Eigensinn lehnten sie sich auf: / Drum gingen sie unter in ihrer Schuld.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Er aber sah gnädig auf ihre Not, / Als er ihr lautes Schrein vernahm.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Da gedachte er ihnen an seinen Bund / Und hatte Mitleid in großer Huld.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Er ließ sie Erbarmen finden / Bei allen, die sie ins Elend geführt.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Hilf uns, Jahwe, unser Gott, / Und sammle uns aus den Heiden! / Dann wollen wir danken deinem heiligen Namen, / Uns glücklich preisen, dich zu loben.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Gepriesen sei Jahwe, Israels Gott, / Von Ewigkeit zu Ewigkeit! / Und alles Volk spreche: / "Ja wahrlich! Lobt Jah!"
