Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja! Kiittäkää Herraa, sillä hän on hyvä, sillä hänen armonsa pysyy iankaikkisesti.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kuka voi kertoa Herran voimalliset teot, julistaa kaiken hänen ylistyksensä?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Autuaat ne, jotka noudattavat oikeutta, jotka aina tekevät vanhurskauden!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Muista minua, Herra, armolla, jota kansallesi osoitat, etsi minua avullasi,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
että minä näkisin sinun valittujesi onnen, iloitsisin sinun kansasi ilolla, kerskaisin sinun perintöosasi kanssa.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Me olemme tehneet syntiä isäimme kanssa, me olemme pahoin tehneet ja olleet jumalattomat.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Eivät meidän isämme Egyptissä painaneet mieleensä sinun ihmeitäsi, eivät muistaneet sinun monia armotekojasi, vaan niskoittelivat meren rannalla, Kaislameren rannalla.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Kuitenkin hän pelasti heidät nimensä tähden, tehdäkseen voimansa tiettäväksi.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Hän nuhteli Kaislamerta, ja se kuivui. Hän kuljetti heitä syvyyksissä niinkuin erämaassa.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Hän pelasti heidät vihamiehen kädestä ja lunasti heidät vihollisen vallasta.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Vedet peittivät heidän ahdistajansa, ei yhtäkään niistä jäänyt jäljelle.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Silloin he uskoivat hänen sanansa, veisasivat hänen ylistystään.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Mutta pian he unhottivat hänen tekonsa eivätkä odottaneet hänen neuvoansa.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Heissä syttyi himo erämaassa, ja he kiusasivat Jumalaa autiossa maassa.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Ja hän antoi heille, mitä he pyysivät, mutta lähetti heihin hivuttavan taudin.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Ja heissä syttyi leirissä kateus Moosesta vastaan ja Aaronia, Herran pyhää, vastaan.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Mutta maa aukeni ja nieli Daatanin ja peitti Abiramin joukkion.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Ja heidän joukkiossaan syttyi tuli, liekki poltti jumalattomat.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
He tekivät vasikan Hoorebin juurella ja kumarsivat valettua kuvaa;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
he vaihtoivat Kunniansa ruohoa syövän härän kuvaan.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
He unhottivat Jumalan, pelastajansa, joka oli tehnyt Egyptissä suuria tekoja,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
ihmeitä Haamin maassa, peljättäviä tekoja Kaislameren rannalla.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Silloin hän aikoi hävittää heidät, mutta Mooses, hänen valittunsa, seisoi suojana hänen edessään ja käänsi pois hänen vihansa tuhoa tuottamasta.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
He pitivät halpana ihanan maan eivätkä uskoneet hänen sanaansa.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
He napisivat teltoissansa eivätkä kuulleet Herran ääntä.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Silloin hän nosti kätensä heitä vastaan kaataakseen heidät erämaassa,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
kaataakseen heidän jälkeläisensä pakanain seassa ja hajottaakseen heidät pakanamaihin.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
He antautuivat palvelemaan Baal-Peoria ja söivät kuolleitten jumalien uhreja.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
He vihoittivat hänet teoillansa, ja niin vitsaus alkoi riehua heidän keskuudessaan.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Mutta Piinehas astui esiin ja pani tuomion toimeen, ja vitsaus taukosi.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Ja se luettiin hänelle vanhurskaudeksi, polvesta polveen, iankaikkisesti.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
He vihoittivat hänet Meriban vetten luona, ja Mooseksen kävi pahoin heidän tähtensä.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Sillä he niskoittelivat Jumalan Henkeä vastaan, ja hän puhui huulillaan ajattelemattomasti.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
He eivät hävittäneet niitä kansoja, jotka Herra oli käskenyt heidän hävittää,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
vaan pitivät yhteyttä pakanain kanssa ja oppivat heidän tekonsa.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
He palvelivat heidän jumalankuviansa, ja niistä tuli heille paula.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Ja he uhrasivat poikiansa ja tyttäriänsä riivaajille.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
He vuodattivat viatonta verta, poikiensa ja tyttäriensä verta, uhraten heidät Kanaanin epäjumalille, ja maa saastui veriveloista.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Näin he saastuttivat itsensä töillään ja olivat haureelliset teoissansa.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Ja Herran viha syttyi hänen kansaansa vastaan, ja hän kyllästyi perintöosaansa.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Ja hän jätti heidät pakanain käsiin, ja heidän vihamiehensä vallitsivat heitä.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Heidän vihollisensa ahdistivat heitä, ja heidän täytyi painua niiden käden alle.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Monet kerrat hän pelasti heidät, mutta he olivat uppiniskaiset omassa neuvossaan ja sortuivat pahain tekojensa tähden.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Mutta hän katsoi heihin heidän ahdistuksessaan, kun hän kuuli heidän valitushuutonsa.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Ja hän muisti heidän hyväkseen liittonsa ja armahti heitä suuressa laupeudessansa.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Ja hän salli heidän saada armon kaikilta, jotka olivat vieneet heidät vankeuteen.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Pelasta meidät, Herra, meidän Jumalamme, ja kokoa meidät pakanain seasta, että me kiittäisimme sinun pyhää nimeäsi ja kerskauksemme olisi, että me sinua ylistämme.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Kiitetty olkoon Herra, Israelin Jumala, iankaikkisesta iankaikkiseen. Ja kaikki kansa sanokoon: "Amen. Halleluja!"
