Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja. Kiittäkäät Herraa! sillä hän on hyvä, ja hänen laupiutensa pysyy ijankaikkisesti.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kuka taitaa puhua ulos Herran suurta voimaa, ja ylistää kaikkia hänen kiitettäviä tekojansa?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Autuaat ovat, jotka käskyn pitävät ja aina vanhurskauden tekevät.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Herra, muista minua armos perästä, jonkas kansalles luvannut olet: opi minua sinun autuudellas,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Että minä näkisin valittujes menestyksen, ja iloitsisin kansas ilossa, ja kerskaisin perimises kanssa.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Me teimme syntiä meidän isäimme kanssa: me teimme väärin, ja olemme olleet jumalattomat.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Ei meidän isämme tahtoneet ymmärtää Egyptissä sinun ihmeitäs, eikä muistaneet sinun suurta laupiuttas, ja olivat meren tykönä tottelemattomat, Punaisen meren tykönä.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Kuitenkin autti hän heitä nimensä tähden, niin että hän voimansa osoitti.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Ja hän uhkasi Punaista merta, niin se kuivui; ja vei heitä syvyyden lävitse, niinkuin korvessa,
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
Ja vapahti heitä niiden käsistä, joka heitä vihasivat, ja lunasti heitä vihollistensa käsistä.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Ja vedet peittivät heidän vainollisensa, niin ettei yksikään eläväksi jäänyt.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Silloin he uskoivat hänen sanansa, ja veisasivat hänen kiitoksensa.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Mutta he unohtivat pian hänen työnsä, ja ei ottaneet hänen neuvoansa.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
He kiehuivat himosta korvessa, ja kiusasivat Jumalaa erämaassa.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Mutta hän antoi heille heidän anomisensa, ja lähetti heille laihuuden heidän himonsa tähden.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Ja he asettuivat Mosesta vastaan leirissä, Aaronia Herran pyhää vastaan.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Maa aukeni ja nieli Datanin, ja peitti Abiramin joukon,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Ja tuli syttyi heidän joukossansa, ja liekki poltti jumalattomat.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
He tekivät vasikan Horebissa, ja kumarsivat valettua kuvaa.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Ja he muuttelivat kunniansa härjän muotoon, joka heiniä syö.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
He unohtivat Jumalan, vapahtajansa, joka oli niin suuria töitä tehnyt Egyptissä,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Ihmeitä Hamin maalla, ja peljättäviä töitä Punaisen meren tykönä.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Ja hän sanoi heitä hukuttavansa, ellei Moses hänen valittunsa olisi seisonut siinä välissä, ja palauttanut hänen vihaansa, ettei hän ratki heitä kadottanut.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Ja he katsoivat sen ihanan maan ylön, eikä uskoneet hänen sanaansa,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
Ja napisivat majoissansa, eikä olleet kuuliaiset Herran äänelle.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Ja hän nosti kätensä heitä vastaan, maahan lyödäksensä heitä korvessa,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
Ja heittääksensä heidän siemenensä pakanain sekaan, ja hajoittaaksensa heitä maakuntiin.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Ja he ryhtyivät BaalPeoriin, ja söivät kuolleiden (epäjumalain) uhreista,
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Ja vihoittivat hänen töillänsä; niin tuli myös rangaistus heidän sekaansa.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Niin Pinehas astui edes, ja lepytti asian, ja rangaistus lakkasi.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Ja se luettiin hänelle vanhurskaudeksi, suvusta sukuun ijankaikkisesti.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Ja vihoittivat hänen riitaveden tykönä ja tapahtui Mosekselle pahoin heidän tähtensä;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Sillä he saattivat hänen sydämensä murheelliseksi, niin että hän sanoissansa eksyi.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
Ei he hukuttaneet pakanoita, niinkuin Herra heille käskenyt oli,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Vaan sekaantuivat pakanain sekaan, ja oppivat heidän töitänsä,
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Ja palvelivat heidän epäjumaliansa; ja ne tulivat heille paulaksi.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Ja he uhrasivat poikansa ja tyttärensä perkeleille,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
Ja vuodattivat viattoman veren, poikainsa ja tyttäriensä veren, jotka he uhrasivat Kanaanealaisten epäjumalille, niin että maa veren vioilla turmeltiin,
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Ja saastuttivat itsensä omissa töissänsä, ja tekivät huorin teoissansa.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Niin julmistui Herran viha kansansa päälle, ja hän kauhistui perimistänsä,
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
Ja hylkäsi ne pakanain käsiin, että ne vallitsivat heitä, jotka heitä vihasivat.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Ja heidän vihollisensa ahdistivat heitä, ja he painettiin heidän kätensä alle.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Hän monesti heitä pelasti; mutta he vihoittivat hänen neuvoillansa, ja he painettiin alas pahain tekoinsa tähden.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Ja hän näki heidän tuskansa, kuin hän heidän valituksensa kuuli,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Ja muisti liittonsa, jonka hän heidän kanssansa tehnyt oli, ja katui sitä suuresta laupiudestansa,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Ja antoi heidän löytää armon kaikkein edessä, jotka heitä vanginneet olivat.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Auta meitä, Herra meidän Jumalamme, ja kokoa meitä pakanoista, että kiittäisimme sinun pyhää nimeäs, ja kehuisimme sinun kiitostas.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Kiitetty olkoon Herra Israelin Jumala, ijankaikkisuudesta niin ijankaikkisuuteen: ja sanokaan kaikki kansa: Amen, Halleluja!
