Псалми 106
1 Алілу́я!
Praise the LORD! Give thanks to the LORD, for he is good, for his loving kindness endures forever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can utter the mighty acts of the LORD, or fully declare all his praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blessed are those who keep justice. Blessed is one who does what is right at all times.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, LORD, with the favour that you show to your people. Visit me with your salvation,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
that I may see the prosperity of your chosen, that I may rejoice in the gladness of your nation, that I may glory with your inheritance.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned with our fathers. We have committed iniquity. We have done wickedly.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers didn’t understand your wonders in Egypt. They didn’t remember the multitude of your loving kindnesses, but were rebellious at the sea, even at the Sea of Suf.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power known.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
He rebuked the Sea of Suf also, and it was dried up; so he led them through the depths, as through a desert.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
He saved them from the hand of him who hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The waters covered their adversaries. There was not one of them left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then they believed his words. They sang his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
They soon forgot his works. They didn’t wait for his counsel,
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
but gave in to craving in the desert, and tested God in the wasteland.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
He gave them their request, but sent leanness into their soul.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
They envied Moses also in the camp, and Aaron, the LORD’s holy one.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
A fire was kindled in their company. The flame burnt up the wicked.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
They made a calf in Horeb, and worshipped a molten image.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
Thus they exchanged their glory for an image of a bull that eats grass.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God, their Saviour, who had done great things in Egypt,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
wondrous works in the land of Ham, and awesome things by the Sea of Suf.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Therefore he said that he would destroy them, had Moses, his chosen, not stood before him in the breach, to turn away his wrath, so that he wouldn’t destroy them.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Yes, they despised the pleasant land. They didn’t believe his word,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
but murmured in their tents, and didn’t listen to the LORD’s voice.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Therefore he swore to them that he would overthrow them in the wilderness,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
that he would overthrow their offspring amongst the nations, and scatter them in the lands.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
They joined themselves also to Baal Peor, and ate the sacrifices of the dead.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Thus they provoked him to anger with their deeds. The plague broke in on them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then Phinehas stood up and executed judgement, so the plague was stopped.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
That was credited to him for righteousness, for all generations to come.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
They angered him also at the waters of Meribah, so that Moses was troubled for their sakes;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
because they were rebellious against his spirit, he spoke rashly with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They didn’t destroy the peoples, as the LORD commanded them,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
but mixed themselves with the nations, and learnt their works.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
They served their idols, which became a snare to them.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Yes, they sacrificed their sons and their daughters to demons.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
They shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan. The land was polluted with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Thus they were defiled with their works, and prostituted themselves in their deeds.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Therefore the LORD burnt with anger against his people. He abhorred his inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
He gave them into the hand of the nations. Those who hated them ruled over them.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Their enemies also oppressed them. They were brought into subjection under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
He rescued them many times, but they were rebellious in their counsel, and were brought low in their iniquity.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Nevertheless he regarded their distress, when he heard their cry.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
He remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his loving kindnesses.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
He made them also to be pitied by all those who carried them captive.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, LORD, our God, gather us from amongst the nations, to give thanks to your holy name, to triumph in your praise!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting even to everlasting! Let all the people say, “Amen.” Praise the LORD!
