Псалми 106
1 Алілу́я!
Hallelujah! Give thanks to the Lord for his goodness, for his kindness endures forever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can describe his heroic deeds, or publish all his praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Happy they who act justly, and do righteousness evermore.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, Lord, as you remember your people, and visit me with your gracious help.
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
May I see the good fortune of your elect, may I share in the joy of your nation, and in the pride of your heritage.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We, like our fathers, have sinned, we have done perversely and wickedly
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
In the land of Egypt our fathers, all heedless of your wonders, and unmindful of your great kindness, at the Red Sea defied the Most High.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
But true to his name he saved them, in order to show his might.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
He rebuked the Red Sea, and it dried; they marched through the depths as through desert,
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
saved from the hand of the hostile, redeemed from the hand of the foe.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The waters covered their enemies: not one of them was left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
So then they believed in his words, and began to sing his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
But soon they forgot his deeds: they did not wait for his counsel.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Their greed was ravenous in the desert; they put God to the test in the wilderness.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
He gave them the thing they had asked for, but sent wasting disease among them.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
The camp grew jealous of Moses and of Aaron, holy one of the Lord.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened and swallowed up Dathan, and covered Abiram’s company.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Fire broke out on their company, flame kindled upon the wicked.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
They made a calf in Horeb, and bowed to the molten image.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
They exchanged their glorious God for the image of ox that eats grass.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot the God who had saved them by mighty deeds in Egypt
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wonders in the land of Ham, terrors by the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
So he vowed, and would have destroyed them, but for Moses his elect, who stepped into the breach before him, to divert his deadly wrath.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
They spurned the delightsome land, they refused to believe in his word.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
They grumbled in their tents, would not listen to the voice of the Lord.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
So he swore with uplifted hand to lay them low in the wilderness;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
to disperse their seed among heathen, to scatter them over the world.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Then they joined them to Baal of Peor, and ate what was offered the dead.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
They provoked him to wrath by their deeds, and plague broke out among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then Phinehas stood between, and so the plague was stayed;
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
and it was counted to him for righteousness unto all generations forever.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
They angered him at the waters of Meribah, through them it went ill with Moses.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
They rebelled against his spirit, and he uttered speech that was rash.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They did not destroy the nations, as the Lord had commanded them;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
but they mingled with the heathen, and learned to do as they did.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
Their idol gods they worshipped, and they were ensnared by them.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
They sacrificed their sons and their daughters to the demons.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
They poured out innocent blood the blood of their sons and daughters whom they offered to Canaan’s idols, and the land was polluted with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
They became unclean by their works, and adulterous in their deeds.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Then the Lord’s fury was on his people, filled with horror at his inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
He delivered them to the heathen, to the sway of those who hated them.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Their enemies oppressed them, and subdued them under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Many a time he saved them, but they rebelled at his counsel, and were brought low by their wrongdoing.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Yet he looked upon their distress, when he heard their cry.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
He remembered his covenant, and, in his great kindness, relented.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
He caused them to be pitied by all who carried them captive.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, O Lord our God, and gather us out of the nations, to give thanks to your holy name, and to make our boast of your praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be the Lord, the God of Israel, from everlasting to everlasting. And let all the people say ‘Amen.’ Praise the Lord.
