Псалми 106
1 Алілу́я!
Praise ye the LORD! O give thanks to the LORD, for he is good; For his mercy endureth for ever!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can utter the mighty deeds of the LORD? Who can show forth all his praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Happy are they who have regard to justice, Who practise righteousness at all times!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, O LORD! with the favor promised to thy people; O visit me with thy salvation!
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
That I may see the prosperity of thy chosen, That I may rejoice in the joy of thy people, That I may glory with thine inheritance!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned with our fathers; We have committed iniquity; we have done wickedly.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers in Egypt did not regard thy wonders; They remembered not the multitude of thy mercies; But rebelled at the sea, the Red sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Yet he saved them for his own name's sake. That he might make his mighty power to be known.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
He rebuked the Red sea, and it was dried up, And he led them through the deep as through a desert.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
He saved them from the hand of him that hated them, And redeemed them from the hand of the enemy.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The waters covered their enemies; There was not one of them left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then believed they his words, And sang his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
But they soon forgot his deeds, And waited not for his counsel.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
They gave way to appetite in the wilderness, And tempted God in the desert;
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
And he gave them their request, But sent upon them leanness.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
They also envied Moses in the camp, And Aaron, the holy one of the LORD.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Then the earth opened, and swallowed up Dathan, And covered the company of Abiram,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
And a fire was kindled in their company; The flames burned up the wicked.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
They made a calf in Horeb, And worshipped a molten image;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
They changed their God of glory Into the image of a grass-eating ox.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God, their saviour, Who had done such great things in Egypt,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Such wonders in the land of Ham. Such terrible things at the Red sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Then he said that he would destroy them; Had not Moses, his chosen, stood before him in the breach, To turn away his wrath, that he might not destroy them.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
They also despised the pleasant land, And believed not his word;
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
But murmured in their tents, And would not hearken to the voice of the LORD.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
Then he lifted up his hand against them, And swore that he would make them fall in the wilderness;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
That he would overthrow their descendants among the nations, And scatter them in the lands.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
They also gave themselves to the worship of Baal-peor, And ate sacrifices offered to lifeless idols.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
Thus they provoked his anger by their practices, And a plague broke in upon them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then stood up Phinehas, and executed judgment, And the plague was stayed.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
And this was counted to him for righteousness, To all generations for ever.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
They provoked him also at the waters of Meribah [[strife]], And evil befell Moses on their account.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
For they provoked his spirit, So that he spake inconsiderately with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They did not destroy the nations, As Jehovah had commanded them.
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
They mingled themselves with the peoples, And learned their practices.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
They even worshipped their idols, Which became to them a snare.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Their sons and their daughters they sacrificed to demons,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
And shed innocent blood, The blood of their own sons and daughters, Whom they sacrificed to the idols of Canaan; And the land was polluted with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
Thus they defiled themselves with their works, And played the harlot with their practices.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Then burned the anger of the LORD against his people, So that he abhorred his own inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
And he gave them into the hand of the nations, And they who hated them ruled over them.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Their enemies oppressed them, And they were bowed down under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Many times did he deliver them; But they provoked him by their devices, And they were brought low for their iniquities.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Yet, when he heard their cries, He had regard to their affliction;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
He remembered his covenant with them, And repented according to the greatness of his mercy,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
And caused them to find pity Among all that carried them captive.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, O Jehovah, our God! and gather us from among the nations, That we may give thanks to thy holy name, And glory in thy praise!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
[Blessed be Jehovah, the God of Israel, From everlasting to everlasting! And let all the people say, Amen! Praise ye Jehovah!]
