Псалми 106
1 Алілу́я!
Praise the Lord! Thank the Lord, for he is good! His trustworthy love lasts forever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can give an account of all the wonderful things the Lord has done? Who can give him all the praise he is due?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Happy are those who treat people fairly, who always do what is right.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Please remember me when you are generous to your people; think of me when you come to save.
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Let me see your chosen people prosperous; let me be happy together with your nation; let me share in being proud of you with those who belong to you.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned just like our forefathers. We have done wrong. We are guilty.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
They didn't pay attention to the wonderful things you did. They didn't keep in mind how much you loved them, but chose to rebel at the sea, the Red Sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Even so he saved them because of the kind of person he is, and to show his power
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
He gave his order to the Red Sea, and it dried up. He led his people across the seabed as if it were a desert.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
He rescued them from those who hated them; he saved them from their enemies' power.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The water drowned their enemies—none of them survived,
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then his people trusted in what he promised, and sang his praises.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
But they quickly forgot what he had done for them, and they didn't listen to his advice.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
They were filled with desperate cravings in the wilderness; they provoked God in the desert.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
He gave them what they wanted, but sent them a plague as well.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
In the camp the people became jealous of Moses, and of Aaron, the Lord's holy priest.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth split open and swallowed up Dathan; it buried Abiram and his followers.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Fire broke out among them—a flame that burned them up.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
At Mount Sinai they made a calf, they bowed down before a metal idol.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
They replaced their God of glory with a bull that eats grass!
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God, their Savior, who had done marvelous things in Egypt;
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
performing miracles in the land of Ham, doing amazing things at the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
So he said he was going to destroy them But Moses, his chosen leader, placed himself between the Lord and the people to persuade the Lord not to destroy them in his anger.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Later the people refused to enter the Promised Land; they didn't trust him to do as he'd promised.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
They complained in their tents about the Lord, and refused to obey what he told them.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
So he raised his hand to give them a serious warning that he would bring them down in the wilderness,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
that he would disperse their descendants among the heathen nations, scattering them among countries far away.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
They gave their allegiance to Baal Peor, and ate food sacrificed to the dead.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
They provoked the Lord by what they did, making him angry, so a plague broke out among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
But Phinehas took a stand for the Lord and intervened, and the plague was stopped in its tracks.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
He has been considered as a man who lived right from that time on and for all generations.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
They also angered him at the waters of Meribah where things went badly for Moses because of them.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
They upset him so much that he spoke without thinking in the heat of the moment.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They did not destroy the heathen peoples as the Lord had told them to do,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
but instead they joined in with them and adopted their way of life.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
They worshiped their pagan idols which became a trap for them.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
The even sacrificed their sons and daughters to these demons.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
They shed the blood of innocent children, their sons and daughters, sacrificing them to the idols of Canaan. By doing so they defiled the land with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
The also defiled themselves by what they did: their actions were spiritual adultery.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
So the Lord was angry with his people—he loathed those who belonged to him.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
He handed them over to the heathen nations. These people who hated them now became their rulers.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Their enemies dominated and subdued them with their power.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
The Lord repeatedly rescued them, but they continued with their rebellious ideas, until they were finally destroyed by their own sins.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Despite all this, the Lord was moved by their suffering; he heard their sad cries.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
He remembered the agreement he had made with them, and he held back because of his great kindness and love.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
He made the people who captured them treat them with mercy.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, Lord, our God! Bring us back together from among the nations, so we can thank you and declare how magnificent and holy you are.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
How wonderful is the Lord, the God of Israel, who lives forever and ever! Let all the people say “Amen”! Praise the Lord!
