Псалми 106
1 Алілу́я!
Hallelujah! Give ye thanks unto Jehovah; for he is good; for his loving-kindness [endureth] for ever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can utter the mighty acts of Jehovah? [who] can shew forth all his praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blessed are they that keep justice, [and] he that doeth righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, O Jehovah, with [thy] favour toward thy people; visit me with thy salvation:
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
That I may see the prosperity of thy chosen ones, that I may rejoice in the joy of thy nation, that I may glory with thine inheritance.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers in Egypt considered not thy wondrous works; they remembered not the multitude of thy loving-kindnesses; but they rebelled at the sea, at the Red Sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Yet he saved them for his name's sake, that he might make known his might.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
And he rebuked the Red Sea, and it dried up; and he led them through the deeps as through a wilderness.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
And he saved them from the hand of him that hated [them], and redeemed them from the hand of the enemy.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
And the waters covered their oppressors: there was not one of them left.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then believed they his words; they sang his praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
They soon forgot his works; they waited not for his counsel:
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
And they lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
Then he gave them their request, but sent leanness into their soul.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
And they envied Moses in the camp, [and] Aaron, the saint of Jehovah.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
And fire was kindled in their company; a flame burned up the wicked.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
They made a calf in Horeb, and did homage to a molten image;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
And they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God their Saviour, who had done great things in Egypt,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Wondrous works in the land of Ham, terrible things by the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
And he said that he would destroy them, had not Moses, his chosen, stood before him in the breach, to turn away his fury, lest he should destroy [them].
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
And they despised the pleasant land; they believed not his word,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
But murmured in their tents: they hearkened not unto the voice of Jehovah.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
And he lifted up his hand to them, that he would make them fall in the wilderness;
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
And that he would make their seed fall among the nations, and disperse them through the countries.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
And they joined themselves unto Baal-Peor, and ate the sacrifices of the dead;
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
And they provoked [him] to anger with their doings; and a plague broke out among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Then stood up Phinehas and executed judgment, and the plague was stayed;
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
And that was reckoned unto him for righteousness, from generation to generation, for evermore.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
And they moved him to wrath at the waters of Meribah, and it went ill with Moses on their account;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
For they provoked his spirit, so that he spoke unadvisedly with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They did not destroy the peoples, as Jehovah commanded them;
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
But they mingled with the nations, and learned their works;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
And they served their idols; and they were a snare unto them:
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
And they sacrificed their sons and their daughters unto demons,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
And shed innocent blood, the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan; and the land was polluted with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
And they were defiled with their works, and went a-whoring in their doings.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Then was the anger of Jehovah kindled against his people, and he abhorred his inheritance;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
And he gave them into the hand of the nations; and they that hated them ruled over them:
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
And their enemies oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Often did he deliver them; but as for them they provoked [him] by their counsel, and they were brought low by their iniquity.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
But he regarded their distress, when he heard their cry;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his loving-kindnesses;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
And he caused them to find compassion of all those that had carried them captives.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, Jehovah our God, and gather us from among the nations, to give thanks unto thy holy name, [and] to triumph in thy praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be Jehovah the God of Israel, from eternity and to eternity! And let all the people say, Amen! Hallelujah!
