Псалми 106
1 Алілу́я!
Hallelujah! Give thanks to the LORD, for He is good; His loving devotion endures forever.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Who can describe the mighty acts of the LORD or fully proclaim His praise?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blessed are those who uphold justice, who practice righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Remember me, O LORD, in Your favor to Your people; visit me with Your salvation,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
that I may see the prosperity of Your chosen ones, and rejoice in the gladness of Your nation, and give glory with Your inheritance.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
We have sinned like our fathers; we have done wrong and acted wickedly.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Our fathers in Egypt did not grasp Your wonders or remember Your abundant kindness; but they rebelled by the sea, there at the Red Sea.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Yet He saved them for the sake of His name, to make His power known.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
He rebuked the Red Sea, and it dried up; He led them through the depths as through a desert.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
He saved them from the hand that hated them; He redeemed them from the hand of the enemy.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
The waters covered their foes; not one of them remained.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
Then they believed His promises and sang His praise.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Yet they soon forgot His works and failed to wait for His counsel.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
They craved intensely in the wilderness and tested God in the desert.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
So He granted their request, but sent a wasting disease upon them.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
In the camp they envied Moses, as well as Aaron, the holy one of the LORD.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
The earth opened up and swallowed Dathan; it covered the assembly of Abiram.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Then fire blazed through their company; flames consumed the wicked.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
At Horeb they made a calf and worshiped a molten image.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
They exchanged their Glory for the image of a grass-eating ox.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
They forgot God their Savior, who did great things in Egypt,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
wondrous works in the land of Ham, and awesome deeds by the Red Sea.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
So He said He would destroy them— had not Moses His chosen one stood before Him in the breach to divert His wrath from destroying them.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
They despised the pleasant land; they did not believe His promise.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
They grumbled in their tents and did not listen to the voice of the LORD.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
So He raised His hand and swore to cast them down in the wilderness,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
to disperse their offspring among the nations and scatter them throughout the lands.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
They yoked themselves to Baal of Peor and ate sacrifices offered to lifeless gods.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
So they provoked the LORD to anger with their deeds, and a plague broke out among them.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
But Phinehas stood and intervened, and the plague was restrained.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
It was credited to him as righteousness for endless generations to come.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
At the waters of Meribah they angered the LORD, and trouble came to Moses because of them.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
For they rebelled against His Spirit, and Moses spoke rashly with his lips.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
They did not destroy the peoples as the LORD had commanded them,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
but they mingled with the nations and adopted their customs.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
They worshiped their idols, which became a snare to them.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
They sacrificed their sons and their daughters to demons.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
They shed innocent blood— the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, and the land was polluted with blood.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
They defiled themselves by their actions and prostituted themselves by their deeds.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
So the anger of the LORD burned against His people, and He abhorred His own inheritance.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
He delivered them into the hand of the nations, and those who hated them ruled over them.
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
Their enemies oppressed them, and subdued them under their hand.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Many times He rescued them, but they were bent on rebellion and sank down in their iniquity.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
Nevertheless He heard their cry; He took note of their distress.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
And He remembered His covenant with them, and relented by the abundance of His loving devotion.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
He made them objects of compassion to all who held them captive.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Save us, O LORD our God, and gather us from the nations, that we may give thanks to Your holy name, that we may glory in Your praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting to everlasting. Let all the people say, “Amen!” Hallelujah!
