Псалми 106
1 Алілу́я!
Halleluja! Lov Herren, thi han er god, thi hans miskundhed varer evindelig!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Hvo kan opregne Herrens vældige gerninger, finde ord til at kundgøre al hans pris?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Salige de, der holder på ret, som altid øver retfærdighed!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Husk os, Herre, når dit folk finder nåde, lad os få godt af din frelse,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
at vi må se dine udvalgtes lykke, glæde os ved dit folks glæde og med din arvelod prise vor lykke!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Vi syndede som vore Fædre, handlede ilde og gudløst.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Vore Fædre i Ægypten ænsede ej dine Undere, kom ikke din store Miskundhed i Hu, stod den Højeste imod ved det røde Hav.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
Dog frelste han dem for sit Navns Skyld, for at gøre sin Vælde kendt;
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
han trued det røde Hav, og det tørrede ud, han førte dem gennem Dybet som gennem en Ørk;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
han fried dem af deres Avindsmænds Hånd og udløste dem fra Fjendens Hånd;
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
Vandet skjulte dem, som trængte dem, ikke een blev tilbage af dem;
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
da troede de på hans Ord og kvad en Sang til hans Pris.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Men de glemte snart hans Gerninger, biede ej på hans Råd;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
de grebes af Attrå i Ørkenen, i Ødemarken fristed de Gud;
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
så gav han dem det, de kræved og sendte dem Lede i Sjælen.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
De bar Avind mod Moses i Lejren, mod Aron, HERRENs hellige;
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Jorden åbned sig, slugte Datan, lukked sig over Abirams Flok;
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
Ilden rasede i deres Flok, Luen brændte de gudløse op.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
De lavede en Kalv ved Horeb og tilbad det støbte Billed;
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
de byttede deres Herlighed bort for et Billed af en Okse, hvis Føde er Græs;
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
de glemte Gud, deres Frelser, som øvede store Ting i Ægypten,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
Undere i Kamiternes Land, frygtelige Ting ved det røde Hav.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Da tænkte han på at udrydde dem, men Moses, hans udvalgte Mand, stilled sig i Gabet for hans Åsyn for at hindre, at hans Vrede lagde øde.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
De vraged det yndige Land og troede ikke hans Ord,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
men knurrede i deres Telte og hørte ikke på HERREN;
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
da løfted han Hånden og svor at lade dem falde i Ørkenen,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
splitte deres Sæd blandt Folkene, sprede dem rundt i Landene.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
De holdt til med Ba'al-Peor og åd af de dødes Ofre;
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
de krænked ham med deres Gerninger, og Plage brød løs iblandt dem.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Da stod Pinehas frem og holdt Dom, og Plagen blev bragt til at standse,
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
og det regnedes ham til Retfærdighed fra Slægt til Slægt, evindelig.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
De vakte hans Vrede ved Meribas Vand, og for deres Skyld gik det Moses ilde;
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
thi de stod hans Ånd imod, og han talte uoverlagte Ord.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
De udryddede ikke de Folk, som HERREN havde sagt, de skulde,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
med Hedninger blandede de sig og gjorde deres Gerninger efter;
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
deres Gudebilleder dyrkede de, og disse blev dem en Snare;
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
til Dæmonerne ofrede de, og det både Sønner og Døtre;
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
de udgød uskyldigt Blod, deres Sønners og Døtres Blod, som de ofred til Kana'ans Guder, og Landet blev smittet ved Blod;
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
de blev urene ved deres Gerninger, bolede ved deres idrætter.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Da blev HERREN vred på sit Folk og væmmedes ved sin Arv;
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
han gav dem i Folkenes Hånd, deres Avindsmænd blev deres Herrer;
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
deres Fjendervoldte dem Trængsel, de kuedes under deres Hånd.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Han frelste dem Gang på Gang, men de stod egensindigt imod og sygnede hen i Brøden;
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
dog så han til dem i Trængslen, så snart han hørte dem klage;
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
han kom sin Pagt i Hu og ynkedes efter sin store Miskundhed;
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
han lod dem finde Barmhjertighed hos alle, der tog dem til Fange.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Frels os, HERRE vor Gud, du samle os sammen fra Folkene, at vi må love dit hellige Navn, med Stolthed synge din Pris.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Lovet være HERREN, Israels Gud, fra Evighed og til Evighed! Og alt Folket svare Amen!
