Псалми 106
1 Алілу́я!
Halelujah. Oslavujte Hospodina, nebo dobrý jest, nebo na věky milosrdenství jeho.
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
Kdo může vymluviti nesmírnou moc Hospodinovu, a vypraviti všecku chválu jeho?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
Blahoslavení, kteříž ostříhají soudu, a činí spravedlnost každého času.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
Pamatuj na mne, Hospodine, pro milost k lidu svému, navštěv mne spasením svým,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
Abych užíval dobrých věcí s vyvolenými tvými, a veselil se veselím národu tvého, a chlubil se spolu s dědictvím tvým.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
Zhřešili jsme i s otci svými, neprávě jsme činili, a bezbožnost páchali.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
Otcové naši v Egyptě nerozuměli předivným skutkům tvým, aniž pamatovali na množství milosrdenství tvých, ale odporni byli při moři, při moři Rudém.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
A však vysvobodil je pro jméno své, aby v známost uvedl moc svou.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
Nebo přimluvil moři Rudému, a vyschlo; i provedl je skrze hlubiny, jako po poušti.
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
A tak zachoval je od ruky toho, jenž jich nenáviděl, a vyprostil je z ruky nepřítele.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
V tom přikryly vody ty, kteříž je ssužovali, nezůstalo ani jednoho z nich.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
A ačkoli věřili slovům jeho, a zpívali chválu jeho,
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
Však rychle zapomenuli na skutky jeho, a nečekali na radu jeho;
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
Ale jati jsouce žádostí na poušti, pokoušeli Boha silného na pustinách.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
I dal jim, čehož se jim chtělo, a však dopustil hubenost na život jejich.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
Potom, když horlili proti Mojžíšovi v vojště, a Aronovi, svatému Hospodinovu,
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
Otevřevši se země, požřela Dátana, a přikryla zběř Abironovu.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
A roznícen byl oheň na rotu jejich, plamen spálil bezbožníky.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
Udělali i tele na Orébě, a skláněli se slitině.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
A změnivše slávu svou v podobiznu vola, jenž jí trávu,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
Zapomněli na Boha silného, spasitele svého, kterýž činil veliké věci v Egyptě.
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
A předivné v zemi Chamově, přehrozné při moři Rudém.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
Pročež řekl, že je vypléní, kdyby se byl Mojžíš, vyvolený jeho, nepostavil v té mezeře před ním, a neodvrátil prchlivosti jeho, aby nehubil.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
Za tím zošklivili sobě zemi žádanou, nevěříce slovu jeho.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
A repcíce v staních svých, neposlouchali hlasu Hospodinova.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
A protož pozdvihl ruky své proti nim, aby je rozmetal po poušti,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
A aby rozptýlil símě jejich mezi pohany, a rozehnal je do zemí.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
Spřáhli se také byli s modlou Belfegor, a jedli oběti mrch.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
A tak dráždili Boha skutky svými, až se na ně obořila rána,
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
Až se postavil Fínes, a pomstu vykonal, i přetržena jest rána ta.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
Což jest mu počteno za spravedlnost od národu do pronárodu, a až na věky.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
Opět ho byli popudili při vodách sváru, až se i Mojžíšovi zle stalo pro ně.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
Nebo k hořkosti přivedli ducha jeho, a pronesl ji rty svými.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
K tomu nevyplénili ani národů těch, o kterýchž jim byl Hospodin poručil,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
Ale směšujíce se s těmi národy, naučili se skutkům jejich,
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
A sloužili modlám jejich, kteréž jim byly osídlem.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
Obětovali zajisté syny své a dcery své ďáblům.
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
A vylili krev nevinnou, krev synů svých a dcer svých, kteréž obětovali trapidlům Kananejským, tak že poškvrněna jest země těmi vraždami.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
I zmazali se skutky svými, a smilnili činy svými.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
Protož rozpáliv se v prchlivosti Hospodin na lid svůj, v ošklivost vzal dědictví své.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
A vydal je v ruce pohanů. I panovali nad nimi ti, jenž je v nenávisti měli,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
A utiskali je nepřátelé jejich, tak že sníženi jsou pod ruku jejich.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
Mnohokrát je vysvobozoval, oni však popouzeli ho radou svou, pročež potlačeni jsou pro nepravost svou.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
A však patřil na úzkost jejich, a slyšel křik jejich.
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
Nebo se rozpomenul na smlouvu svou s nimi, a želel toho podlé množství milosrdenství svých,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
Tak že naklonil k nim lítostí všecky, kteříž je u vězení drželi.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
Zachovej nás, Hospodine Bože náš, a shromažď nás z těch pohanů, abychom slavili jméno tvé svaté, a chlubili se v chvále tvé.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Požehnaný Hospodin Bůh Izraelský od věků až na věky. Na to rciž všecken lid: Amen, Halelujah.
