Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Хвалите Господа; гласите име Његово; јављајте по народима дела Његова.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Певајте Му и славите Га; казујте сва чудеса Његова.
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Хвалите се светим именом Његовим; нек се весели срце оних који траже Господа.
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Тражите Господа и силу Његову, тражите лице Његово без престанка.
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Памтите чудеса Његова која је учинио, знаке Његове и судове уста Његових.
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
Семе Аврамово слуге су Његове, синови Јаковљеви изабрани Његови.
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Он је Господ Бог наш, по свој су земљи судови Његови.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Памти увек завет свој, реч, коју је дао на хиљаду колена.
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Шта је заветовао Авраму, и за шта се клео Исаку.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
То је поставио Јакову за закон, и Израиљу за завет вечни,
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Говорећи: Теби ћу дати земљу хананску у наследни део.
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
Тада их још беше мало на број, беше их мало, и беху дошљаци.
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
Иђаху од народа до народа, из једног царства к другом племену.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Не даде никоме да им науди, и караше за њих цареве:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
"Не дирајте у помазанике моје, и пророцима мојим не чините зла."
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
И пусти глад на ону земљу; и потре сав хлеб што је за храну.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Посла пред њима човека; у робље продан би Јосиф.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
Оковима стегоше ноге његове, гвожђе тишташе душу његову,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Док се стече реч његова, и реч Господња прослави га.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Посла цар и одреши га; господар над народима, и пусти га.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Постави га господарем над домом својим, и заповедником над свим што имаше.
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
Да влада над кнезовима његовим по својој вољи, и старешине његове уразумљује.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Тада дође Израиљ у Мисир, и Јаков се пресели у земљу Хамову.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
И намножи Бог народ свој и учини га јачег од непријатеља његових.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Преврну се срце њихово те омрзнуше на народ Његов, и чинише лукавство слугама Његовим.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Посла Мојсија, слугу свог, Арона изабраника свог.
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
Показаше међу њима чудотворну силу Његову и знаке Његове у земљи Хамовој.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Пусти мрак и замрачи, и не противише се речи Његовој.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Претвори воду њихову у крв, и помори рибу њихову.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Провре земља њихова жабама, и клети царева њихових.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Рече, и дођоше бубине, уши по свим крајевима њиховим.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Место дажда посла на њих град, живи огањ на земљу њихову.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
И поби чокоте њихове и смокве њихове, и потре дрвета у крајевима њиховим.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Рече, и дођоше скакавци и гусенице небројене;
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
И изједоше сву траву по земљи њиховој, и поједоше род у пољу њихову.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
И поби све првенце у земљи њиховој, првине сваког труда њиховог.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Изведе Израиљце са сребром и златом, и не беше сустала у племенима њиховим.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Обрадова се Мисир изласку њиховом, јер страх њихов беше на њ пао.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
Разастре им облак за покривач, и огањ да светли ноћу.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
Молише, и посла им препелице, и хлебом их небеским храни.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Отвори камен и протече вода, реке протекоше по сувој пустињи.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Јер се опомињаше свете речи своје к Авраму, слузи свом.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
И изведе народ свој у радости, избране своје у весељу.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
И даде им земљу народа и труд туђинаца у наследство.
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Да би чували заповести Његове, и законе Његове пазили. Алилуја.
