Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Wysławiajcie Pana; ogłaszajcie imię jego; opowiadajcie między narodami sprawy jego.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Śpiewajcie mu, śpiewajcie mu psalmy, rozmawiajcie o wszystkich cudach jego.
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Chlubcie się imieniem świętem jego; niech się weseli serce szukających Pana.
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Szukajcież Pana i mocy jego; szukajcie oblicza jego zawsze.
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Przypominajcie sobie dziwy jego, które czynił, cuda jego i sądy ust jego.
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
Wy nasienie Abrahama, sługi jego! Wy synowie Jakóbowi, wybrani jego!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Onci jest Pan, Bóg nasz, po wszystkiej ziemi sądy jego.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Pamięta wiecznie na przymierze swoje: na słowo, które przykazał aż do tysiącznego pokolenia;
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Które postanowił z Abrahamem, i na przysięgę swą uczynioną Izaakowi.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
Bo je postanowił Jakóbowi za ustawę, a Izraelowi za umowę wieczną.
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Mówiąc: Tobie dam ziemię Chananejską za sznur dziedzictwa waszego;
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
Kiedy ich był mały poczet, prawie mały poczet, a jeszcze w niej byli przychodniami.
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
Przechodzili zaiste od narodu do narodu, a z królestwa innego ludu;
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Nie dopuszczał nikomu, aby im miał krzywdę czynić; nawet karał dla nich i królów, mówiąc:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
Nie tykajcie pomazańców moich, a prorokom moim nie czyńcie nic złego.
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
Gdy przywoławszy głód na ziemię, wszystkę podporę chleba pokruszył.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Posłał przed nimi męża, który był za niewolnika sprzedany, to jest Józefa;
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
Którego nogi pętami trapili, a żelazo ścisnęło ciało jego,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Aż do onego czasu, gdy się o nim wzmianka stała; mowa Pańska doświadczała go.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Posławszy król kazał go puścić; ten, który panował nad narodami, wolnym go uczynił.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Postanowił go panem domu swego, i książęciem nad wszystką dzierżawą swoją,
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
Aby władał i książętami jego według zdania duszy swojej, i starców jego mądrości nauczał.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Potem wszedł Izrael do Egiptu, a Jakób był gościem w ziemi Chamowej;
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
Gdzie rozmnożył Bóg lud swój bardzo, i uczynił go możniejszym nad nieprzyjaciół jego.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Odmienił serce ich, iż mieli w nienawiści lud jego, a zmyślali zdrady przeciw sługom jego.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Posłał Mojżesza, sługę swego i Aarona, którego obrał;
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
Którzy im przedłożyli słowa znaków jego, i cuda w ziemi Chamowej.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Posłał ciemności, i zaćmiło się, a nie byli odpornymi słowu jego.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Obrócił wody ich w krew, a pomorzył ryby w nich.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Wydała ziemia ich mnóstwo żab, i były w pałacach królów ich.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Rzekł, a przyszła rozmaita mucha, i mszyce we wszystkich granicach ich.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Dał grad miasto deszczu, ogień palący na ziemię ich.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
Także potłukł winnice ich, i figi ich, a pokruszył drzewa w granicach ich.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Rzekł, a przyszła szarańcza, i chrząszczów niezliczone mnóstwo;
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
I pożarły wszelkie ziele w ziemi ich, a pojadły urodzaje ziemi ich.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
Nawet pobił wszystko pierworodztwo w ziemi ich, początek wszystkiej siły ich.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Tedy ich wywiódł ze srebrem i ze złotem, a nie był nikt słaby między pokoleniem ich.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Radował się Egipt, gdy oni wychodzili; albowiem był przypadł na nich strach ich.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
Rozpostarł obłok na okrycie ich, a ogień na oświecanie nocy.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
Na żądanie ich przywiódł przepiórki, a chlebem niebieskim nasycił ich.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Otworzył skałę i wypłynęły wody, a płynęły po suchych miejscach jako rzeka.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Albowiem wspomniał na słowo świętobliwości swojej, które rzekł do Abrahama, sługi swego.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
Przetoż wywiódł lud swój z weselem, a z śpiewaniem wybranych swoich.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
I podał im ziemię pogan, a posiedli prace narodów.
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Aby zachowali ustawy jego, a prawa jego przestrzegali. Halleluja.
