Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Danket Jahwe, ruft seinen Namen an, / Macht seine großen Taten inmitten der Völker kund!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Singt ihm, spielt ihm, / Redet von all seinen Wundern!
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Rühmt euch seines heiligen Namens! / Es freue sich deren Herz, die Jahwe suchen.
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Fraget nach Jahwe und seiner Macht, / Suchet sein Antlitz beständig!
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Gedenkt seiner Wunder, die er getan, / Seiner Zeichen und der Urteile seines Munds,
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
Ihr Nachkommen Abrahams, seines Knechts, / Ihr Söhne Jakobs, seine Erwählten!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Er, Jahwe, ist unser Gott; / Er waltet gerecht über alle Lande.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Er gedenkt seines Bundes auf ewig, / Des Wortes, das er geboten für tausend Geschlechter,
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Des Bundes, den er geschlossen mit Abraham, / Seines Eides an Isaak.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
Er hat ihn für Jakob verheißend bestätigt, / Für Israel als ewigen Bund.
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Indem er sagte: "Dir will ich geben Kanaans Land / Als euer erblich Besitztum."
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
Damals waren sie klein an Zahl, / Ein Häuflein nur, und Gäste im Land.
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
So wanderten sie von Volk zu Volk, / Von einem Reiche zum andern Volk.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Er ließ sie dabei von niemand bedrücken, / Ja, Könige strafte er ihretwegen:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
"Tastet meine Gesalbten nicht an, / Und meinen Propheten tut kein Leid!"
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
Dann rief er Hungersnot gegen das Land, / Nahm jegliche Nahrung hinweg.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Er sandte vor ihnen her einen Mann: / Josef ward als Sklave verkauft.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
Seine Füße wurden gefesselt, / In Eisen legte man ihn,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Bis sich sein Wort erfüllte, / Jahwes Spruch ihn geläutert hatte.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Da sandte der König und ließ ihn los, / Der Völkerbeherrscher gab ihn frei.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Er setzte ihn seinem Hause zum Herrn, / Zum Gebieter über all seinen Besitz;
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
Er sollte seine Fürsten an sich fesseln, / Seine Ältesten sollte er Weisheit lehren.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Dann kam Israel nach Ägypten, / Und Jakob ward Gast im Lande Hams.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
Gott ließ sein Volk sehr zahlreich werden / Und machte es stärker als seine Bedränger.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Es wandelte sich nämlich ihr Herz, sein Volk zu hassen, / Arglist zu üben an seinen Knechten.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Da sandte Gott Mose, seinen Knecht, / Und Aaron, den er sich erkoren.
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
Die taten Zeichen bei ihnen durch seine Macht / Und Wunderdinge im Lande Hams.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Er sandte Finsternis — es ward dunkel; / Denn widerstrebten sie nicht seinen Worten?
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Er verwandelte ihre Gewässer in Blut / Und ließ dadurch ihre Fische sterben.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Es wimmelte auch ihr Land von Fröschen: / Die drangen sogar in der Könige Kammern.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Er sprach, da kamen Bremsen, / Stechmücken in all ihr Gebiet.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Er gab ihnen Hagel als Regen, / Ließ Feuer lohen in ihrem Land.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
Er schlug ihren Weinstock und Feigenbaum, / Zerbrach alle Bäume ihres Gebiets.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Er sprach, da kamen Heuschrecken / Und Hüpfer ohne Zahl.
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
Die fraßen alles Kraut in ihrem Land, / Sie verzehrten die Frucht ihrer Felder.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
Alle Erstgeburt schlug er in ihrem Land, / Die Erstlinge all ihrer Manneskraft.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Da ließ er sein Volk mit Silber und Gold ausziehn, / Und es strauchelte keiner in seinen Stämmen.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Die Ägypter freuten sich ihres Auszugs, / Denn Graun vor ihnen war auf sie gefallen.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
Er spannte Gewölk als Decke aus, / Und Feuer gab ihnen zur Nachtzeit Licht.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
Er bat: da ließ Gott Wachteln kommen / Und sättigte sie mit Himmelsbrot.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Einen Fels tat er auf: da floß Wasser heraus; / Es rann wie ein Strom durch die Steppe.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Denn er dachte seines heiligen Worts / Und Abrahams, seines Knechts.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
Drum ließ er sein Volk mit Freuden ausziehn, / Seine Auserwählten mit Jubel.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
Er gab ihnen Länder der Heiden; / Was Völker erworben, das erbten sie.
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Denn sie sollten seine Gesetze befolgen / Und seinen Lehren gehorsam sein. / Lobt Jah!
