< Псалми 105 >
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Kiittäkäät Herraa, ja saarnatkaat hänen nimeänsä, julistakaat hänen töitänsä kansain seassa!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Veisatkaat hänelle, soittakaat hänelle, puhukaat kaikista hänen ihmeistänsä.
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Ylistäkäät hänen pyhää nimeänsä: niiden sydän iloitkaan, jotka etsivät Herraa!
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Kysykäät Herraa ja hänen voimaansa, etsikäät alati hänen kasvojansa!
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Muistakaat hänen ihmeellisiä töitänsä, jotka hän tehnyt on, hänen ihmeitänsä ja hänen sanojansa.
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
Te Abrahamin hänen palveliansa siemen, te Jakobin hänen valittunsa lapset.
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Hänpä on Herra meidän Jumalamme: hän tuomitsee kaikessa maailmassa.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Hän muistaa liittonsa ijankaikkisesti, sanansa, jonka hän on käskenyt tuhannelle sukukunnalle,
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Jonka hän teki Abrahamin kanssa, ja valansa Isaakin kanssa.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
Ja pani sen Jakobille säädyksi ja Israelille ijankaikkiseksi liitoksi,
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Ja sanoi: sinulle minä annan Kanaanin maan, teidän perimisenne arvan.
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
Koska heitä vähä ja harvat olivat, ja he olivat muukalaiset siinä,
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
Ja vaelsivat kansasta kansaan ja valtakunnasta toiseen kansaan:
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Ei hän sallinut yhdenkään ihmisen heitä vahingoittaa, vaan rankaisi kuninkaat heidän tähtensä.
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
Älkäät ruvetko minun voideltuihini, ja älkäät tehkö pahaa minun prophetailleni.
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
Ja hän kutsui nälän maan päälle, ja vei kaiken leivän varan pois.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Hän lähetti miehen heidän eteensä: Joseph myytiin orjaksi.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
He ahdistivat hänen jalkansa jalkapuuhun: hänen ruumiinsa täytyi raudoissa maata,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Siihenasti että hänen sanansa tuli, ja Herran puhe koetteli hänen.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Niin lähetti kuningas ja päästi hänen: kansain päämies laski hänen vallallensa,
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Ja asetti hänen huoneensa herraksi, ja kaiken tavaransa haltiaksi,
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
Opettamaan päämiehiänsä oman tahtonsa jälkeen, ja vanhimmille viisautta.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Ja Israel meni Egyptiin, ja Jakob tuli muukalaiseksi Hamin maalle.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
Ja hän antoi kansansa sangen suuresti kasvaa, ja teki heitä väkevämmäksi kuin heidän vihollisensa.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Hän käänsi heidän sydämensä vihaamaan hänen kansaansa, ja hänen palvelioitansa viekkaudella painamaan alas.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Hän lähetti palveliansa Moseksen, ja Aaronin, jonka hän valitsi.
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
Ne tekivät hänen merkkinsä heidän seassansa, ja hänen ihmeensä Hamin maalla.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Hän antoi pimeyden tulla, ja sen pimeytti; ja ei olleet he hänen sanoillensa kuulemattomat.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Hän muutti heidän vetensä vereksi ja kuoletti heidän kalansa.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Heidän maansa kuohutti sammakoita, heidän kuningastensa kammioissa.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Hän sanoi, niin turilaat ja täit tulivat heidän maansa ääriin.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Hän antoi rakeet heille sateeksi, tulen liekit heidän maallensa,
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
Ja löi heidän viinapuunsa ja fikunapuunsa, ja särki puut heidän maansa äärissä.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Hän sanoi, niin tulivat epälukuiset paarmat ja vapsaiset,
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
Ja ne söivät kaiken ruohon heidän maaltansa, ja ne söivät heidän maansa hedelmän.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
Ja hän löi kaikki esikoiset heidän maallansa, ensimäiset kaikesta heidän voimastansa,
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Ja vei heitä hopialla ja kullalla ulos: ja ei ollut heidän sukukunnissansa yksikään sairas.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Egypti iloitsi heidän lähtemisestänsä; sillä heidän pelkonsa oli tullut heidän päällensä.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
Hän levitti pilven verhoksi ja tulen yötä valistamaan.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
He anoivat, niin antoi hän metsäkanat tulla, ja ravitsi heitä taivaan leivällä.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Hän avasi kallion, niin vesi vuoti, ja virrat juoksivat kuivaa myöten.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Sillä hän muisti pyhän sanansa, jonka hän palveliallensa Abrahamille puhunut oli,
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
Ja vei kansansa ilolla ulos, ja valittunsa riemulla,
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
Ja antoi heille pakanain maan, niin että he kansain hyvyydet omistivat heillensä.
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Että he pitäisivät hänen säätynsä, ja hänen lakinsa kätkisivät, Halleluja!