Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Halleluja! Looft Jahweh, verkondigt zijn Naam, Maakt onder de volken zijn daden bekend;
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Zingt en juicht Hem ter ere, En verhaalt al zijn wonderen!
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Roemt in zijn heilige Naam: Vreugd moet er zijn in de harten der Jahweh-vereerders!
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Wendt u tot Jahweh en zijn macht, Houdt niet op, zijn aanschijn te zoeken;
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Denkt aan de wonderen, die Hij deed, Aan zijn tekenen, aan zijn gerichten:
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
Gij kinderen van Abraham, zijn dienaar; Gij zonen van Jakob, zijn vriend!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Hij, Jahweh, is onze God; Voor heel de aarde gelden zijn wetten!
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Hij blijft zijn verbond voor eeuwig indachtig, En zijn belofte in duizend geslachten:
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Het verbond, met Abraham gesloten, De belofte, aan Isaäk gezworen.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
En Hij heeft die belofte aan Jakob bekrachtigd, Aan Israël het eeuwig verbond:
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Hij zeide: "Aan u zal Ik geven Het land van Kanaän als uw erfdeel."
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
Toch waren ze daar maar gering in getal, Nog zonder aanzien en vreemd.
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
En toen ze nog zwierven van volk tot volk, Van het ene rijk naar het andere,
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Duldde Hij niet, dat iemand ze kwelde, Maar tuchtigde koningen om hunnentwil:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
"Raakt mijn gezalfden niet aan, En doet mijn profeten geen leed!"
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
En toen Hij honger in het land had ontboden, Alle broodstokken stuk had geslagen,
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Zond Hij een man voor hen uit, Werd Josef verkocht als een slaaf;
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
Men sloeg zijn voeten in boeien, In ijzeren ketens werd hij gekluisterd.
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Maar toen eindelijk zijn voorzegging vervuld was, En Jahweh’s uitspraak hem in het gelijk had gesteld,
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Beval de koning, hem te bevrijden, Liet de heerser der volken hem los;
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Hij stelde hem aan tot heer van zijn huis, Tot bestuurder van heel zijn bezit.
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
En terwijl hij diens vorsten door zijn geest onderrichtte, En wijsheid leerde aan zijn oudsten,
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Trok Israël Egypte binnen, Werd Jakob gast in het land van Cham.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
Daar liet Hij zijn volk heel vruchtbaar worden, Veel talrijker dan zijn verdrukkers.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Maar toen hun hart verstarde, en zij zijn volk gingen haten, En trouweloos zijn dienaren kwelden,
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Zond Hij Moses, zijn dienstknecht, Aäron, dien Hij zelf had gekozen;
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
En zij verrichtten zijn tekenen onder hen, En wonderen in het land van Cham.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Hij zond duisternis af, en maakte het donker; Maar men achtte niet op zijn bevel.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Hij veranderde hun wateren in bloed, En doodde hun vissen.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Hun land krioelde van kikkers, Tot in de zalen zelfs van hun koning.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Hij sprak: Daar kwamen de muggen, Muskieten over heel hun gebied.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Hij gaf hun hagel voor regen, En het vuur laaide op in hun land.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
Hij sloeg hun wijnstok en vijg, En knakte de bomen op hun grond.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Hij sprak: Daar kwamen de sprinkhanen aan, En ontelbare slokkers;
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
Ze verslonden al het gewas op het veld, En schrokten de vruchten weg van hun akker.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
Hij sloeg alle eerstgeborenen in hun land, Al de eersten van hun mannenkracht.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Toen voerde Hij hen uit met zilver en goud, En geen van hun stammen bleef struikelend achter.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Egypte was blij, dat ze gingen; Want de schrik voor hen had ze bevangen.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
En Hij spreidde een wolk uit tot dek, Een vuur, om de nacht te verlichten.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
Zij baden: Hij liet de kwakkels komen, En verzadigde hen met brood uit de hemel;
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Hij spleet de rotsen: daar borrelden de wateren, En vloeiden door de woestijn als een stroom:
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Want Hij was zijn heilige belofte indachtig, Aan Abraham, zijn dienaar, gedaan!
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
Zo leidde Hij zijn volk met gejubel, Zijn uitverkorenen onder gejuich.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
Hij schonk hun de landen der heidenen, En ze erfden het vermogen der volken:
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Opdat ze zijn geboden zouden volbrengen, En zijn wetten onderhouden!
