Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Priser Herren, paakalder hans Navn, kundgører hans Gerninger iblandt Folkene!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Synger for ham, spiller for ham, taler om alle hans underfulde Gerninger!
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Roser eder af hans hellige Navn; deres Hjerte glæder sig, som søge Herren!
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Spørger efter Herren og hans Magt, søger hans Ansigt alle Tider!
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Ihukommer hans underfulde Gerninger, som han har gjort, hans Jærtegn og hans Munds Domme.
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
I, hans Tjener Abrahams Sæd! Jakobs Børn, hans udvalgte!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Han er Herren vor Gud; hans Domme ere over al Jorden.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
Han kommer evindelig sin Pagt i Hu, det Ord, som han har befalet til tusinde Slægter,
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
som han har indgaaet med Abraham, og sin Ed til Isaak,
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
hvilken han opstillede for Jakob til en Skik, for Israel til en evig Pagt
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
sigende: Dig vil jeg give Kanaans Land til eders Arvs Lod;
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
der de vare en liden Hob, faa og fremmede deri;
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
og de vandrede fra Folk til Folk, fra et Rige til et andet Folkefærd.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Han tillod intet Menneske at gøre dem Vold og revsede Konger for deres Skyld:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
„Rører ikke mine salvede og gører ikke mine Profeter noget ondt”.
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
Og han kaldte Hunger over Landet, han formindskede alt Brøds Forraad.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
Han sendte en Mand forud for dem; til Træl blev Josef solgt.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
De plagede hans Fødder i Stokken; han selv kom i Jern
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
indtil den Tid, da hans Ord traf ind, da Herrens Tale havde lutret ham.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
Kongen sendte hen og lod ham løs; han, som herskede over Folkene, gav ham fri.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
Han satte ham til Herre over sit Hus og til Hersker over alt sit Gods,
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
at han kunde binde hans Fyrster efter sin Villie og lære hans Ældste Visdom.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
Saa kom Israel til Ægypten og Jakob boede som fremmed i Kams Land.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
Men sit Folk gjorde han saare frugtbart og mægtigere end dets Modstandere.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
Disses Sind omskiftede han, saa at de hadede hans Folk og handlede træskelig imod hans Tjenere.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
Han sendte Mose, sin Tjener, Aron, som han havde udvalgt.
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
De kundgjorde hans Tegns Ord iblandt dem og hans Undere i Kams Land.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
Han sendte Mørke og lod det blive mørkt, og de vare ikke genstridige imod hans Ord.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
Han vendte deres Vande om til Blod og dræbte deres Fisk.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Deres Land vrimlede af Frøer lige indtil i deres Kongers Kamre.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
Han talte, saa kom der Utøj, Lus, over hele deres Landemærke.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
Han lod deres Regnbyger blive til Hagel, til Ildslue i deres Land.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
Og han slog deres Vinstokke og deres Figentræer og sønderbrød Træerne inden deres Landemærke.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
Han talte, saa kom der Græshopper og Høskrækker, og der var ikke Tal paa dem.
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
Og de aade alle Urter i deres Land, og de aade Frugten paa deres Mark.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
Han slog og alt førstefødt i deres Land, Førstegrøden af al deres Kraft.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
Men hine førte han ud med Sølv og Guld, og der var ingen skrøbelig iblandt deres Stammer.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Ægypten blev glad, der de droge ud; thi Frygt for dem var falden paa det.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
Han udbredte en Sky til Skjul og en Ild til at lyse om Natten.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
De bade, saa lod han Vagtler komme og mættede dem med Himmelbrød.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
Han oplod en Klippe, og der flød Vand, det løb igennem de tørre Steder som en Flod.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Thi han kom sit hellige Ord i Hu og sin Tjener Abraham.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
Og han førte sit Folk ud med Glæde, sine udvalgte med Frydeskrig.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
Og han gav dem Hedningernes Lande; og de arvede, hvad Folkene havde haft Møje for,
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
paa det de skulde holde hans Skikke og bevare hans Love. Halleluja!
