Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Bendice, alma mía, a Jehová; Jehová Dios mío, mucho te has engrandecido, de gloria y de hermosura te has vestido.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Que se cubre de luz como de vestidura, que extiende los cielos como una cortina;
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Que entabla con las aguas sus doblados, el que pone a las nubes por su carro, el que anda sobre las alas del viento.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
El que hace a sus ángeles espíritus, sus ministros al fuego flameante.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
El fundó la tierra sobre sus basas, no se moverá por ningún siglo.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Con el abismo, como con vestido, la cubriste: sobre los montes estaban las aguas.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
De tu reprensión huyeron; por el sonido de tu trueno se apresuraron.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Subieron los montes, descendieron los valles a este lugar, que tú les fundaste.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Pusíste les término, el cual no traspasarán, ni volverán a cubrir la tierra.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
El que envía las fuentes en los arroyos; entre los montes van.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Abrévanse todas las bestias del campo; los asnos salvajes quebrantan su sed.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Junto a ellos habitan las aves de los cielos; entre las hojas dan voces.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
El que riega los montes desde sus doblados; del fruto de tus obras se harta la tierra.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
El que hace producir el heno para las bestias; y la yerba para servicio del hombre, sacando el pan de la tierra,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Y el vino que alegra el corazón del hombre; haciendo relumbrar la faz con el aceite; y el pan sustenta el corazón del hombre.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Hártanse los árboles de Jehová; los cedros del Líbano que él plantó:
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Para que aniden allí las aves; la cigüeña tenga su casa en las hayas.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Los montes altos para las cabras monteses, las peñas madrigueras para los conejos.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Hizo la luna para sazones: el sol conoció su occidente.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Pones las tinieblas, y la noche es; en ella corren todas las bestias del monte.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Los leoncillos braman a la presa, y para buscar de Dios su comida.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Sale el sol, recógense, y échanse en sus cuevas.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Sale el hombre a su hacienda, y a su labranza hasta la tarde.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
¡Cuán muchas son tus obras, o! Jehová! todas ellas hiciste con sabiduría: la tierra está llena de tu posesión.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Esta gran mar y ancha de términos; allí hay pescados sin número, bestias pequeñas y grandes.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Allí andan navíos, este leviatán que hiciste para que jugase en ella.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Todas ellas esperan a ti, para que les des su comida a su tiempo.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Dásles, recogen: abres tu mano, hártanse de bien.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Escondes tu rostro, túrbanse: les quitas el espíritu, dejan de ser, y tórnanse en su polvo.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Envías tu espíritu, críanse: y renuevas la haz de la tierra.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Sea la gloria a Jehová para siempre: alégrese Jehová en sus obras.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
El que mira a la tierra, y tiembla: toca en los montes, y humean.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
A Jehová cantaré en mi vida: a mi Dios diré salmos mientras viviere.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Serme ha suave hablar de él: yo me alegraré en Jehová.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Sean consumidos de la tierra los pecadores: y los impíos dejen de ser. Bendice alma mía a Jehová. Alelu- Jah.
