Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Bendice, alma mía, a Yavé. ¡Oh Yavé, ʼElohim mío, cuánto te has engrandecido! Estás cubierto de esplendor y majestad.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Te cubres como con un manto de luz. Extiendes el cielo como una cortina.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Él coloca sobre las aguas las vigas de sus altas moradas. Él convierte las nubes en su carroza. Él anda sobre las alas del viento.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Él designa los vientos como sus mensajeros, Y las llamas de fuego, como sus ministros.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Él estableció la tierra sobre sus cimientos Para que no sea sacudida.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Le colocaste como una ropa el abismo. Las aguas estaban sobre las montañas.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
A tu reprensión huyeron, Se precipitaron al estruendo de tu trueno.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Subieron las montañas, Bajaron los valles al lugar que estableciste para ellos.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Les fijaste un límite que no traspasarán, De manera que no volverán a cubrir la tierra.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Él envía manantiales por los valles. Ellos fluyen entre las montañas.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Dan de beber a todas las bestias del campo. Mitigan su sed los asnos monteses.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Junto a ellos habitan las aves del cielo. Elevan voces entre las ramas.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Él riega las montañas desde sus altas cámaras. Con el fruto de las obras de Él está saciada la tierra.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Él desarrolla el pasto para el ganado, Y la vegetación para el servicio del hombre De tal modo que saque alimento de la tierra,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Y vino que alegra el corazón del hombre, El aceite para que brille su semblante Y el pan que sustenta la vida del hombre.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Los árboles de Yavé beben su savia, Los cedros del Líbano que Él plantó,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Donde las aves construyen sus nidos, La cigüeña, cuya casa está en los cipreses,
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Las altas montañas para las cabras monteses, Las peñas, madrigueras de los conejos.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Él hizo la luna para las estaciones. El sol conoce el punto de su ocaso.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Pones la oscuridad y es de noche. En ella corretean todos los animales del bosque.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Los leoncillos rugen tras la presa Y buscan de ʼEL su comida.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Al salir el sol se retiran Y se echan en sus guaridas.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Sale el hombre a su trabajo, A su labor hasta el anochecer.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
¡Cuán innumerables son tus obras, oh Yavé! Hiciste todas ellas con sabiduría. La tierra está llena de tus posesiones.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Ahí está el grande y ancho mar, Donde hay enjambre de incontables animales, Tanto pequeños como grandes.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Allí navegan los barcos, [Y el ]cocodrilo que formaste para que juguetee en él.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Todos ellos esperan en Ti Para que les des su comida en su tiempo.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Les das, ellos recogen. Abres tu mano, Y se sacian con lo bueno.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Ocultas tu rostro Y ellos se desmayan. Les retiras su aliento, Y ellos expiran y vuelven a su polvo.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Envías tu aliento, Son creados, Y renuevas la superficie de la tierra.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
¡Sea la gloria de Yavé para siempre! ¡Que se alegre Yavé en sus obras!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Él mira a la tierra, Y ella tiembla, Él toca las montañas, Y ellas humean.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
A Yavé cantaré en mi vida, Mientras tenga vida cantaré salmos a mi ʼElohim.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Sea agradable a Él mi meditación. Yo me regocijaré en Yavé.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Sean exterminados de la tierra los pecadores Y los perversos dejen de ser. ¡Bendice, alma mía, a Yavé! ¡Alaben a YA!
