Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
¡Qué todo mi ser alabe al Señor! ¡Dios mío, eres tan grande, revestido en majestad y esplendor!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Usas la luz como vestidura; tú extiendes el tejido de los cielos.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Colocas las vigas de tu casa en las nubes de lluvia. Haces de las nubes de los cielos tus carruajes. Te montas sobre las alas del viento.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Haces de los vientos tus ángeles, y a las llamas de fuego tus sirvientes.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Tú pusiste la tierra sobre sus bases; y nunca será estremecida.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Estaba cubierta con océanos profundos, las aguas cubrían las montañas—
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
pero a tu orden las aguas huyeron; al sonido de tu trueno corren.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Las montañas se levantaron y los valles se hundieron hasta donde tú habías determinado.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Pusiste un límite para los océanos, para que no regresaran y volvieran a cubrir la tierra.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Haces que los manantiales fluyan hacia los arroyos, bajando desde las montañas.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Proveen agua para todos los animales salvajes, para que los caballos salvajes aplaquen su sed.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Los pájaros construyen sus nidos entre los árboles al lado de las corrientes de agua, cantando entre el follaje.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Envías lluvias sobre las montañas desde tu hogar en lo más alto; llenas la tierra con cosas buenas.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Haces que la grama crezca para las vacas, y las plantas también para que la gente se alimente de ellas, cultivos de la tierra para servir como alimento,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
y vino para hacerlos felices, aceite de oliva para hacer resplandecer sus rostros, y pan para hacerlos fuertes.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Los árboles del Señor están bien regados, los cedros del líbano que Él plantó.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Los gorriones se anidan ahí; las garzas hacen sus nidos en los más altos árboles.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Las cabras salvajes viven en los picos de las montañas; y los damanes se esconden entre las rocas.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Tú hiciste la luna para marcar los meses, y el sol sabe cuándo ponerse.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Haces caer la oscuridad para que venga la noche, el momento en el que los animales del bosque salen a cazar.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Los jóvenes leones rugen mientras buscan a su presa, buscando la comida que Dios les proveyó.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Cuando el sol sale vuelven a sus guaridas para descansar.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Entonces las personas salen a hacer sus tareas, y trabajan hasta el ocaso.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Señor, ¡Cuántas cosas has hecho, todas ellas sabiamente formadas! La tierra está llena de tus criaturas.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Considera el mar, profundo y ancho, lleno de todos los tipos de seres vivientes, grandes y pequeños.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Los barcos navegan allí, y el Leviatán, que creaste para que jugara en él.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Todas las criaturas te buscan para que les des comida en el momento correcto.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Cuando se las provees, la recogen. Les repartes alimento a todos, y son saciados.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Cuando te alejas de ellos, se aterrorizan; cuando retiras su aliento de vida, ellos mueren y regresan al polvo.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Mas cuando envías tu aliento, son creados, y la vida cubre la tierra una vez más.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
¡Qué la gloria del Señor permanezca para siempre! El Señor se alegra con todo lo que ha hecho.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Solo tiene que mirar hacia la tierra y esta tiembla; las montañas dejan salir humo a su toque.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Cantaré al Señor mientras viva; cantaré alabanzas a Dios toda mi vida.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Ojalá el Señor se plazca con mis pensamientos porque me alegro en el Señor.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
¡Sean destruidos los pecadores de la tierra; qué los malvados dejen de existir! ¡Todo mi ser alabe al Señor!
