Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Louva, minha alma, ao SENHOR; ó SENHOR meu Deus, tu és grandioso; de majestade e de glória estás vestido.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Tu estás coberto de luz, como que uma roupa; estendes os céus como cortinas.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Ele, que fixou seus cômodos sobre as águas; que faz das nuvens sua carruagem; que se move sobre as asas do vento.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Que faz de seus anjos ventos, e de seus servos fogo flamejante.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Ele fundou a terra sobre suas bases; ela jamais se abalará.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Com o abismo, como um vestido, tu a cobriste; sobre os montes estavam as águas.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Elas fugiram de tua repreensão; pela voz de teu trovão elas se recolheram apressadamente.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Os montes subiram [e] os vales desceram ao lugar que tu lhes tinha fundado.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Tu [lhes] puseste um limite, que não ultrapassarão; não voltarão mais a cobrir a terra.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Ele envia fontes aos vales, para que corram por entre os montes.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Elas dão de beber a todos os animais do campo; os asnos selvagens matam a sede [com elas].
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Junto a elas habitam as aves dos céus, que dão [sua] voz dentre os ramos.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Ele rega os montes desde seus cômodos; a terra se farta do fruto de tuas obras.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Ele faz brotar a erva para os animais, e as plantas para o trabalho do homem, fazendo da terra produzir o pão,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
E o vinho, que alegra o coração do homem, [e] faz o rosto brilhar o rosto com o azeite; com o pão, que fortalece o coração do homem.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
As árvores do SENHOR são fartamente [nutridas], os cedros do Líbano, que ele plantou.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Onde as aves fazem ninhos, e os pinheiros são as casas para as cegonhas.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Os altos montes são para as cabras selvagens; as rochas, refúgio para os coelhos.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Ele fez a lua para [marcar] os tempos, e o sol sobre seu poente.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Ele dá ordens à escuridão, e faz haver noite, quando saem todos os animais do mato.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Os filhos dos leões, rugindo pela presa, e para buscar de Deus sua comida.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Quando o sol volta a brilhar, [logo] se recolhem, e vão se deitar em suas tocas.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Então o homem sai para seu trabalho e sua obra até o entardecer.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Como são muitas as suas obras, SENHOR! Tu fizeste todas com sabedoria; a terra está cheia de teus bens.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Este grande e vasto mar, nele há inúmeros seres, animais pequenos e grandes.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Por ali andam os navios e o Leviatã que formastes, para que te alegrasses nele.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Todos eles aguardam por ti, que [lhes] dês seu alimento a seu tempo [devido].
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
O que tu dás, eles recolhem; tu abres tua mão, [e] eles se fartam de coisas boas.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
[Quando] tu escondes teu rosto, eles ficam perturbados; [quando] tu tiras o fôlego deles, [logo] eles morrem, e voltam ao seu pó.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Tu envias o teu fôlego, e logo são criados; e [assim] tu renovas a face da terra.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
A glória do SENHOR será para sempre; alegre-se o SENHOR em suas obras.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
[Quando] ele olha para a terra, [logo] ela treme; [quando] ele toca nos montes, eles soltam fumaça.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Cantarei ao SENHOR em [toda] a minha vida; tocarei música ao meu Deus enquanto eu existir.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Meus pensamentos lhe serão agradáveis; eu me alegrarei no SENHOR.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Os pecadores serão consumidos da terra, e os maus não existirão mais. Bendizei, ó minha alma, ao SENHOR! Aleluia!
