Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
ipsi David benedic anima mea Domino Domine Deus meus magnificatus es vehementer confessionem et decorem induisti
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
amictus lumine sicut vestimento extendens caelum sicut pellem
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
qui tegis in aquis superiora eius qui ponis nubem ascensum tuum qui ambulas super pinnas ventorum
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
qui facis angelos tuos spiritus et ministros tuos ignem urentem
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
qui fundasti terram super stabilitatem suam non inclinabitur in saeculum saeculi
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
abyssus sicut vestimentum amictus eius super montes stabunt aquae
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
ab increpatione tua fugient a voce tonitrui tui formidabunt
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
ascendunt montes et descendunt campi in locum quem fundasti eis
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
terminum posuisti quem non transgredientur neque convertentur operire terram
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
qui emittis fontes in convallibus inter medium montium pertransibunt aquae
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
potabunt omnes bestiae agri expectabunt onagri in siti sua
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
super ea volucres caeli habitabunt de medio petrarum dabunt vocem
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
rigans montes de superioribus suis de fructu operum tuorum satiabitur terra
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
producens faenum iumentis et herbam servituti hominum ut educas panem de terra
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
et vinum laetificat cor hominis ut exhilaret faciem in oleo et panis cor hominis confirmat
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
saturabuntur ligna campi et cedri Libani quas plantavit
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
illic passeres nidificabunt erodii domus dux est eorum
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
montes excelsi cervis petra refugium erinaciis
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
fecit lunam in tempora sol cognovit occasum suum
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
posuisti tenebras et facta est nox in ipsa pertransibunt omnes bestiae silvae
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
catuli leonum rugientes ut rapiant et quaerant a Deo escam sibi
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
ortus est sol et congregati sunt et in cubilibus suis conlocabuntur
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
exibit homo ad opus suum et ad operationem suam usque ad vesperum
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
quam magnificata sunt opera tua Domine omnia in sapientia fecisti impleta est terra possessione tua
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
hoc mare magnum et spatiosum manibus; illic reptilia quorum non est numerus animalia pusilla cum magnis
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
illic naves pertransibunt draco iste quem formasti ad inludendum ei
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
omnia a te expectant ut des illis escam in tempore
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
dante te illis colligent aperiente te manum tuam omnia implebuntur bonitate
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
avertente autem te faciem turbabuntur auferes spiritum eorum et deficient et in pulverem suum revertentur
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
emittes spiritum tuum et creabuntur et renovabis faciem terrae
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
sit gloria Domini in saeculum laetabitur Dominus in operibus suis
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
qui respicit terram et facit eam tremere qui tangit montes et fumigant
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
cantabo Domino in vita mea psallam Deo meo quamdiu sum
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
iucundum sit ei eloquium meum ego vero delectabor in Domino
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
deficiant peccatores a terra et iniqui ita ut non sint benedic anima mea Domino
