Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
わがたましいよ、主をほめよ。わが神、主よ、あなたはいとも大いにして誉と威厳とを着、
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
光を衣のようにまとい、天を幕のように張り、
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
水の上におのが高殿のうつばりをおき、雲をおのれのいくさ車とし、風の翼に乗りあるき、
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
風をおのれの使者とし、火と炎をおのれのしもべとされる。
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
あなたは地をその基の上にすえて、とこしえに動くことのないようにされた。
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
あなたはこれを衣でおおうように大水でおおわれた。水はたたえて山々の上を越えた。
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
あなたのとがめによって水は退き、あなたの雷の声によって水は逃げ去った。
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
山は立ちあがり、谷はあなたが定められた所に沈んだ。
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
あなたは水に境を定めて、これを越えさせず、再び地をおおうことのないようにされた。
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
あなたは泉を谷にわき出させ、それを山々の間に流れさせ、
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
野のもろもろの獣に飲ませられる。野のろばもそのかわきをいやす。
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
空の鳥もそのほとりに住み、こずえの間にさえずり歌う。
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
あなたはその高殿からもろもろの山に水を注がれる。地はあなたのみわざの実をもって満たされる。
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
あなたは家畜のために草をはえさせ、また人のためにその栽培する植物を与えて、地から食物を出させられる。
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
すなわち人の心を喜ばすぶどう酒、その顔をつややかにする油、人の心を強くするパンなどである。
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
主の木と、主がお植えになったレバノンの香柏とは豊かに潤され、
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
鳥はその中に巣をつくり、こうのとりはもみの木をそのすまいとする。
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
高き山はやぎのすまい、岩は岩だぬきの隠れる所である。
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
あなたは月を造って季節を定められた。日はその入る時を知っている。
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
あなたは暗やみを造って夜とされた。その時、林の獣は皆忍び出る。
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
若きししはほえてえさを求め、神に食物を求める。
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
日が出ると退いて、その穴に寝る。
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
人は出てわざにつき、その勤労は夕べに及ぶ。
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
主よ、あなたのみわざはいかに多いことであろう。あなたはこれらをみな知恵をもって造られた。地はあなたの造られたもので満ちている。
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
かしこに大いなる広い海がある。その中に無数のもの、大小の生き物が満ちている。
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
そこに舟が走り、あなたが造られたレビヤタンはその中に戯れる。
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
彼らは皆あなたが時にしたがって食物をお与えになるのを期待している。
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
あなたがお与えになると、彼らはそれを集める。あなたが手を開かれると、彼らは良い物で満たされる。
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
あなたがみ顔を隠されると、彼らはあわてふためく。あなたが彼らの息を取り去られると、彼らは死んでちりに帰る。
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
あなたが霊を送られると、彼らは造られる。あなたは地のおもてを新たにされる。
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
どうか、主の栄光がとこしえにあるように。主がそのみわざを喜ばれるように。
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
主が地を見られると、地は震い、山に触れられると、煙をいだす。
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
わたしは生きるかぎり、主にむかって歌い、ながらえる間はわが神をほめ歌おう。
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
どうか、わたしの思いが主に喜ばれるように。わたしは主によって喜ぶ。
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
どうか、罪びとが地から断ち滅ぼされ、悪しき者が、もはや、いなくなるように。わがたましいよ、主をほめよ。主をほめたたえよ。
