< Псалми 104 >

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Segne, Jehovah, meine Seele! Jehovah, mein Gott, Du bist sehr groß. Majestät und Ehre hast Du angezogen!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Er umhüllt Sich mit Licht wie mit einem Gewand, Er spannt die Himmel aus wie einen Teppich.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Er zimmert mit Wassern Seine Söller, setzt dichte Wolken zu Seinem Wagen und geht auf den Flügeln des Windes einher.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Er macht zu Seinen Boten die Winde, zu Seinen Dienern flammend Feuer.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Er hat die Erde auf ihre Grundlagen gegründet, daß sie nicht wankt in Ewigkeit und immerfort.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Mit dem Abgrund hast Du sie bedeckt, wie mit einem Anzug; die Wasser stehen auf den Bergen.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Vor Deinem Drohen fliehen sie, enteilen vor der Stimme Deines Donners.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Die Berge steigen auf, die Talgründe sinken hernieder zum Ort, den Du für sie gegründet hast.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Du setztest eine Grenze, die sie nicht überschreiten; sie kehren nicht zurück, die Erde zu bedecken.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Er sendet Quellen in die Bachtäler; zwischen den Bergen gehen sie.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Sie tränken alle wilden Tiere des Gefildes; Waldesel löschen ihren Durst.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Des Himmels Gevögel wohnen an ihnen, aus dem Gezweig geben sie ihre Stimme hervor.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Von Seinen Söllern aus tränkt Er die Berge, von Seiner Werke Frucht wird satt die Erde;
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Er läßt Gras sprossen für das Vieh und Kraut zum Dienst des Menschen, damit er Brot herausbringe aus der Erde.
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Und Wein macht fröhlich des Menschen Herz; daß von Öl sein Antlitz glänze und Brot das Herz des Menschen labe.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Jehovahs Bäume werden satt, die Zedern Libanons, die Er gepflanzt.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Daselbst nisten die Vögel; der Storch hat sein Haus auf Tannen.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Die hohen Berge sind der Gemsen, der Kaninchen Schirm die Felsenklippen.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Er hat den Mond gemacht für die bestimmten Festzeiten, die Sonne weiß ihren Niedergang.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Du setzest Finsternis und es wird Nacht; da kriechen hervor alle wilden Tiere des Waldes.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Die jungen Löwen brüllen nach dem Zerfleischen, und suchen von Gott ihre Speise.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Die Sonne geht auf, sie sammeln sich und lagern sich in ihren Wohnstätten.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Der Mensch geht aus an sein Werk, und zu seinem Dienst bis an den Abend.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Wie viel sind Deiner Werke, o Jehovah, sie alle hast mit Weisheit Du gemacht. Voll ist die Erde Deines Besitztums.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Da ist das Meer, groß und weit zu beiden Händen, dort sind Kriechtiere auch ohne Zahl, kleine Getiere und große.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Da gehen Schiffe, der Leviathan, den Du gebildet, um darin zu scherzen.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Sie alle warten auf Dich, daß Du ihnen ihre Speise gebest zu seiner Zeit.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Du gibst ihnen, sie lesen auf, Du tust Deine Hand auf, sie werden mit Gutem gesättigt.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Du verbirgst Dein Angesicht, sie sind bestürzt, Du raffst ihren Geist weg, sie verscheiden und kehren zu ihrem Staub zurück.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Sendest Du Deinen Geist aus, sind sie geschaffen, und Du erneuerst das Angesicht des Bodens.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Jehovahs Herrlichkeit sei in Ewigkeit. Es sei fröhlich Jehovah in Seinen Werken.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Er blickt zur Erde, und sie bebt. Er rührt die Berge an, und sie rauchen.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
In meinem Leben will ich Jehovah singen, will Psalmen singen meinem Gott, weil ich bin.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Es möge Ihm genehm sein mein Nachsinnen! Ich will fröhlich sein in Jehovah.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Möchten die Sünder ein Ende nehmen von der Erde, und die Ungerechten nicht mehr sein! Segne Jehovah, meine Seele! Hallelujah!

< Псалми 104 >