Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Mon âme, bénis l'Éternel! Éternel, mon Dieu, tu es merveilleusement grand; tu es revêtu de splendeur et de majesté.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Il s'enveloppe de lumière comme d'un vêtement; il étend les cieux comme une tenture.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Il construit sa haute demeure avec les eaux; il fait des nuées son char; il se promène sur les ailes du vent.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Il fait des vents ses messagers, des flammes de feu ses serviteurs.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Il a posé la terre sur ses bases; elle est inébranlable à jamais.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Tu l'avais couverte de l'abîme comme d'un vêtement; les eaux se tenaient sur les montagnes.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
A ta menace, elles se retirèrent; au bruit de ton tonnerre, elles s'enfuirent.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Les montagnes s'élevèrent, les vallées s'abaissèrent au lieu que tu leur avais assigné.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Tu as fixé pour les eaux une borne qu'elles ne passeront pas; elles ne reviendront pas couvrir la terre.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Il envoie des sources dans les vallées, et elles courent entre les montagnes.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Elles abreuvent toutes les bêtes des champs; les ânes sauvages y étanchent leur soif.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Les oiseaux habitent sur leurs bords, faisant résonner leur voix dans le feuillage.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
De sa haute demeure, il abreuve les montagnes; la terre est rassasiée du fruit de tes œuvres.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Il fait germer le foin pour le bétail et l'herbe pour le service de l'homme, faisant sortir la nourriture de la terre;
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Et le vin qui réjouit le cœur de l'homme et fait resplendir son visage plus que l'huile; et le pain qui soutient le cœur de l'homme.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Les arbres de l'Éternel sont rassasiés, les cèdres du Liban qu'il a plantés.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
C'est là que les oiseaux font leurs nids; les cyprès sont la demeure de la cigogne;
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Les hautes montagnes sont pour les bouquetins; les rochers sont la retraite des lapins.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Il a fait la lune pour marquer les temps; le soleil connaît son coucher.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Tu amènes les ténèbres, et la nuit vient, où toutes les bêtes des forêts se promènent.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Les lionceaux rugissent après la proie, et pour demander à Dieu leur pâture.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Le soleil se lève; ils se retirent, et se couchent dans leurs tanières.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Alors l'homme sort à son ouvrage, et à son travail jusqu'au soir.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
O Éternel, que tes œuvres sont en grand nombre! Tu les as toutes faites avec sagesse; la terre est pleine de tes richesses.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Et cette grande et vaste mer! Là sont des animaux sans nombre, gros et petits.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Là se promènent les navires, et ce Léviathan que tu as formé pour s'y jouer.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Tous, ils s'attendent à toi, pour que tu leur donnes leur nourriture en son temps.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Tu la leur donnes, et ils la recueillent; tu ouvres ta main, et ils sont rassasiés de biens.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Caches-tu ta face? ils sont éperdus; retires-tu leur souffle? ils expirent, et retournent en leur poussière.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Envoies-tu ton esprit? ils sont créés, et tu renouvelles la face de la terre.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Que la gloire de l'Éternel dure à toujours! Que l'Éternel se réjouisse dans ses œuvres!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Il regarde la terre et elle tremble; il touche les montagnes et elles fument.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Je chanterai à l'Éternel tant que je vivrai; je psalmodierai à mon Dieu tant que j'existerai.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Que ma méditation lui soit agréable! Je me réjouirai en l'Éternel.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Que les pécheurs disparaissent de la terre, et que les méchants ne soient plus! Mon âme, bénis l'Éternel! Louez l'Éternel!
