Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Mon âme, bénis Yahweh! Yahweh, mon Dieu, tu es infiniment grand, Tu es revêtu de majesté et de splendeur!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Il s'enveloppe de lumière comme d'un manteau, il déploie les cieux comme une tente.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Dans les eaux du ciel il bâtit sa demeure, des nuées il fait son char, il s'avance sur les ailes du vent,
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Des vents il fait ses messagers, des flammes de feu ses serviteurs.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Il a affermi la terre sur ses bases: elle est à jamais inébranlable.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Tu l'avais enveloppée de l'abîme comme d'un vêtement; les eaux recouvraient les montagnes.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Elles s'enfuirent devant ta menace; au bruit de ton tonnerre, elles reculèrent épouvantées.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Les montagnes surgirent, les vallées se creusèrent, au lieu que tu leur avais assigné.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Tu poses une limite que les eaux ne franchiront plus: elles ne reviendront plus couvrir la terre.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Il envoie les sources dans les vallées; elles s'écoulent entre les montagnes.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Elles abreuvent tous les animaux des champs, les onagres viennent y étancher leur soif.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Les oiseaux du ciel habitent sur leurs bords, et font résonner leur voix dans le feuillage.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
De sa haute demeure il arrose les montagnes; la terre se rassasie du fruit de tes œuvres.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Il fait croître l'herbe pour les troupeaux, et les plantes pour l'usage de l'homme; Il tire le pain du sein de la terre,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
et le vin qui réjouit le cœur de l'homme; il lui donne l'huile qui brille sur sa face, et le pain qui affermit son cœur.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Les arbres de Yahweh sont pleins de sève, et les cèdres du Liban qu'il a plantés.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
C'est là que les oiseaux font leurs nids, et la cigogne qui habite dans les cyprès.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Les montagnes élevées sont pour les chamois, les rochers sont l'abri des gerboises.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Il a fait la lune pour marquer les temps, et le soleil qui connaît l'heure de son coucher.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Il amène les ténèbres, et il est nuit; aussitôt se mettent en mouvement toutes les bêtes de la forêt.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Les lionceaux rugissent après la proie, et demandent à Dieu leur nourriture.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Le soleil se lève: ils se retirent, et se couchent dans leurs tanières.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
L'homme sort alors pour sa tâche, et pour son travail jusqu'au soir.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Que tes œuvres sont nombreuses, Yahweh! Tu les as toutes faites avec sagesse; La terre est remplie de tes biens.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Voici la mer, large et vaste: là fourmillent sans nombre des animaux petits et grands;
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
là se promènent les navires, et le léviathan que tu as formé pour se jouer dans les flots.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Tous attendent de toi que tu leur donnes la nourriture en son temps.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Tu la leur donnes, et ils la recueillent; Tu ouvres ta main, et ils se rassasient de tes biens.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Tu caches ta face: ils sont dans l'épouvante; tu leur retire le souffle: ils expirent, et retournent dans leur poussière.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Tu envoies ton souffle: ils sont créés, et tu renouvelles la face de la terre.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Que la gloire de Yahweh subsiste à jamais! Que Yahweh se réjouisse de ses œuvres!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Il regarde la terre et elle tremble; il touche les montagnes, et elles fument.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Je veux chanter Yahweh tant que je vivrai, célébrer mon Dieu tant que j'existerai.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Puisse mon cantique lui être agréable! Moi, je mets ma joie en Yahweh.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Que les pécheurs disparaissent de la terre, et que les méchants ne soient plus! Mon âme, bénis Yahweh! Alleluia!
