Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Bénis Yahvé, mon âme. Yahvé, mon Dieu, tu es très grand. Tu es vêtu d'honneur et de majesté.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Il se couvre de lumière comme d'un vêtement. Il étend les cieux comme un rideau.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Il pose les poutres de ses chambres dans les eaux. Il fait des nuages son char. Il marche sur les ailes du vent.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Il fait de ses messagers des vents, et ses serviteurs des flammes de feu.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Il a posé les fondations de la terre, qu'il ne devrait pas être déplacé pour toujours.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Tu l'as couvert de l'abîme comme d'un manteau. Les eaux s'élevaient au-dessus des montagnes.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
A ta réprimande, ils se sont enfuis. À la voix de votre tonnerre, ils se sont précipités.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Les montagnes se sont élevées, les vallées se sont effondrées, à la place que vous leur aviez assignée.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Tu as fixé une frontière qu'ils ne pourront pas franchir, qu'ils ne se retournent pas pour recouvrir la terre.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Il fait jaillir des sources dans les vallées. Ils courent entre les montagnes.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Ils donnent à boire à tous les animaux des champs. Les ânes sauvages étanchent leur soif.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Les oiseaux du ciel font leur nid près d'eux. Ils chantent parmi les branches.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Il arrose les montagnes depuis ses chambres. La terre est remplie du fruit de tes œuvres.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Il fait pousser l'herbe pour le bétail, et des plantes que l'homme peut cultiver, pour qu'il produise de la nourriture à partir de la terre:
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
le vin qui réjouit le cœur de l'homme, de l'huile pour faire briller son visage, et le pain qui fortifie le cœur de l'homme.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Les arbres de Yahvé sont bien arrosés, les cèdres du Liban, qu'il a plantés,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
où les oiseaux font leurs nids. La cigogne a élu domicile dans les cyprès.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Les hautes montagnes sont pour les boucs sauvages. Les rochers sont un refuge pour les blaireaux des rochers.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Il a établi la lune pour les saisons. Le soleil sait quand se coucher.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Tu fais des ténèbres, et c'est la nuit, dans lequel tous les animaux de la forêt rôdent.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Les jeunes lions rugissent après leur proie, et cherchent leur nourriture auprès de Dieu.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Le soleil se lève, et ils s'enfuient, et se couchent dans leurs tanières.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
L'homme se rend à son travail, à son travail jusqu'au soir.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Yahvé, que tes œuvres sont nombreuses! Dans la sagesse, vous les avez tous créés. La terre est pleine de vos richesses.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Voilà la mer, grande et large, dans laquelle se trouvent d'innombrables êtres vivants, les petits et les grands animaux.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
C'est là que vont les navires, et leviathan, que vous avez formé pour y jouer.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Ils t'attendent tous, afin que vous leur donniez leur nourriture en temps voulu.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Tu leur donnes, ils recueillent. Vous ouvrez votre main; ils sont satisfaits du bien.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Vous cachez votre visage, ils sont troublés. Vous leur coupez le souffle, ils meurent et retournent à la poussière.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Tu envoies ton Esprit et ils sont créés. Vous renouvelez la surface du sol.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Que la gloire de Yahvé dure à jamais. Que Yahvé se réjouisse de ses œuvres.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Il regarde la terre, et elle tremble. Il touche les montagnes, et elles fument.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Je chanterai à Yahvé aussi longtemps que je vivrai. Je chanterai les louanges de mon Dieu tant que j'ai un être.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Que ma méditation lui soit douce. Je me réjouirai en Yahvé.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Que les pécheurs disparaissent de la terre! Que les méchants ne soient plus. Bénis Yahvé, mon âme. Louez Yah!
