Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Bless, O my soul, Jehovah! Jehovah, my God, Thou hast been very great, Honour and majesty Thou hast put on.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Covering himself [with] light as a garment, Stretching out the heavens as a curtain,
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Who is laying the beam of His upper chambers in the waters, Who is making thick clouds His chariot, Who is walking on wings of wind,
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Making His messengers — the winds, His ministers — the flaming fire.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
He hath founded earth on its bases, It is not moved to the age and for ever.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
The abyss! as with clothing Thou hast covered it, Above hills do waters stand.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
From Thy rebuke they flee, From the voice of Thy thunder haste away.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
They go up hills — they go down valleys, Unto a place Thou hast founded for them.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
A border Thou hast set, they pass not over, They turn not back to cover the earth.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Who is sending forth fountains in valleys, Between hills they go on.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
They water every beast of the field, Wild asses break their thirst.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
By them the fowl of the heavens doth dwell, From between the branches They give forth the voice.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Watering hills from His upper chambers, From the fruit of Thy works is the earth satisfied.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Causing grass to spring up for cattle, And herb for the service of man, To bring forth bread from the earth,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
And wine — it rejoiceth the heart of man, To cause the face to shine from oil, And bread — the heart of man it supporteth.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Satisfied [are] the trees of Jehovah, Cedars of Lebanon that He hath planted,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Where birds do make nests, The stork — the firs [are] her house.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
The high hills [are] for wild goats, Rocks [are] a refuge for conies,
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
He made the moon for seasons, The sun hath known his place of entrance.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Thou settest darkness, and it is night, In it doth every beast of the forest creep.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
The young lions are roaring for prey, And to seek from God their food.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
The sun riseth, they are gathered, And in their dens they crouch.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Man goeth forth to his work, And to his service — till evening.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
How many have been Thy works, O Jehovah, All of them in wisdom Thou hast made, Full is the earth of thy possessions.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
This, the sea, great and broad of sides, There [are] moving things — innumerable, Living creatures — small with great.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
There do ships go: leviathan, That Thou hast formed to play in it.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
All of them unto Thee do look, To give their food in its season.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Thou dost give to them — they gather, Thou dost open Thy hand — they [are] satisfied [with] good.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Thou hidest Thy face — they are troubled, Thou gatherest their spirit — they expire, And unto their dust they turn back.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Thou sendest out Thy Spirit, they are created, And Thou renewest the face of the ground.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
The honour of Jehovah is to the age, Jehovah rejoiceth in His works,
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Who is looking to earth, and it trembleth, He cometh against hills, and they smoke.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
I sing to Jehovah during my life, I sing praise to my God while I exist.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Sweet is my meditation on Him, I — I do rejoice in Jehovah.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Consumed are sinners from the earth, And the wicked are no more. Bless, O my soul, Jehovah. Praise ye Jehovah!
