Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Bless the Lord, O my soul. O Lord my God, you are very great, clad in awful splendour,
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
covered with robe of light. You stretch out the heavens like the cloth of a tent.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
He lays the beams of his chambers on water. He takes dark clouds for his chariot, and rides on the wings of the wind.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
He takes the winds for his messengers, the fire and the flame for his servants.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
He founded the earth upon pillars, to sustain it unshaken forever.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
With the garment of ocean he covered it, waters towered over the mountains.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
But at your rebuke they fled, scared by the roar of your thunder,
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
mountains rose, valleys sank down to the place appointed for them.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
They dared not pass the bounds set for them, or cover the earth any more.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
He sent brooks into the valleys, they meander between the mountains.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
The wild beasts all drink from them, and the wild asses quench their thirst.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
The birds have their home by the banks, and sing in the branches.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
From his chambers above he gives drink to the mountains, and satisfies earth with the vials of heaven.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
He makes grass grow for the cattle, and herbs for people. He brings bread out of the earth;
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
wine, to gladden hearts; oil, to make faces shine; bread, to strengthen hearts.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
The trees of the Lord drink their fill the cedars he planted on Lebanon,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
where the little birds build their nest, and the stork whose home is the cypress.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
The high hills are for the wild goats, and the rocks are for coneys to hide in.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
He created the moon to mark seasons, and told the sun when to set.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
You make it dark: night comes, when all the wild beasts creep out.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Young lions that roar for their prey, seeking their meat from God.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
At sunrise they slink away, and lie down in their dens.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Then people go forth to their work, and toil till evening.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
How many, O Lord, are your works, all of them made in wisdom! The earth is filled with your creatures.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
And there is the great broad sea, where are countless things in motion, living creatures, both great and small.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
There go the ships, and the Leviathan you made to play there.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
They all look in hope to you, to give them their food in due season.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
And you give with open hand; they gather and eat to their heart’s desire.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
When you hide your face, they are terrified; when you take their breath away, they die and go back to their dust.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
But a breath from your lips creates them, and renews the face of the earth.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
May the glory of the Lord be forever, may the Lord rejoice in his works.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
A glance of his makes the earth tremble, a touch of his makes the hills smoke.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
I will sing to the Lord while I live, I will play to my God while I am.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
May my musing be sweet to him, for I rejoice in the Lord.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
But may sinners be swept from the earth, and the wicked vanish forever. O my soul, bless the Lord. Hallelujah.
