Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
[A Psalm] of David. Bless the Lord, O my soul. O Lord my God, you are very great; you have clothed yourself with praise and honor:
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
who do robe yourself with light as with a garment; spreading out the heaven as a curtain.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Who covers his chambers with waters; who makes the clouds his chariot; who walks on the wings of the wind.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Who makes his angels spirits, and his ministers a flaming fire.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Who establishes the earth on her sure foundation: it shall not be moved for ever.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
The deep, as it were a garment, is his covering: the waters shall stand on the hills.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
At your rebuke they shall flee; at the voice of your thunder they shall be alarmed.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
They go up to the mountains, and down to the plains, to the place which you have founded for them.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
You have set a bound which they shall not pass, neither shall they turn again to cover the earth.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
He sends forth his fountains among the valleys: the waters shall run between the mountains.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
They shall give drink to all the wild beasts of the field: the wild asses shall take [of them] to [quench] their thirst.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
By them shall the birds of the sky lodge: they shall utter a voice out of the midst of the rocks.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
He waters the mountains from his chambers: the earth shall be satisfied with the fruit of your works.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
He makes grass to grow for the cattle, and green herb for the service of men, to bring bread out of the earth;
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
and wine makes glad the heart of man, to make his face cheerful with oil: and bread strengthens man's heart.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
The trees of the plain shall be full [of sap]; [even] the cedars of Libanus which he has planted.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
There the sparrows will build their nests; and the house of the heron takes the lead among them.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
The high mountains are a refuge for the stags, [and] the rock for the rabbits.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
He appointed the moon for seasons: the sun knows his going down.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
You did make darkness, and it was night; in it all the wild beasts of the forest will be abroad:
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
[even] young lions roaring for prey, and to seek meat for themselves from God.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
The sun arises, and they shall be gathered together, and shall lie down in their dens.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Man shall go forth to his work, and to his labor till evening.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
How great are your works, O Lord! in wisdom have you wrought them all: the earth is filled with your creation.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
[So is] this great and wide sea: there are things creeping innumerable, small animals and great.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
There go the ships; [and] this dragon whom you have made to play in it.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
All wait upon you, to give them [their] food in due season.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
When you have given [it] them, they will gather [it]; and when you have opened your hand, they shall all be filled with good.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
But when you have turned away your face, they shall be troubled: you will take away their breath, and they shall fail, and return to their dust.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
You shall send forth your Spirit, and they shall be created; and you shall renew the face of the earth.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Let the glory of the Lord be for ever: the Lord shall rejoice in his works;
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
who looks upon the earth, and makes it tremble; who touches the mountains, and they smoke.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
I will sing to the Lord while I live; I will sing praise to my God while I exist.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Let my meditation be sweet to him: and I will rejoice in the Lord.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Let the sinners fail from off the earth, and transgressors, so that they shall be no more. Bless the Lord, O my soul.
